Причасти мене розмовою
Українською мовою.
Зачаруй мене славнозвісною
Українською піснею.
8 листопада на факультеті української філології відбулися урочистості до Дня української писемності та мови під девізом «НАША МОВА – МОВА ВІЧНОЇ ЗЕМЛІ, НАШЕ СЛОВО – СЛОВО ВІЧНОГО НАРОДУ». Цей захід об’єднав справжніх моволюбців, які повною мірою усвідомлюють «рідність», «материнськість» української мови.
[1]
СЛОВО возвеличували ведучі свята − Олександр Янковий та Вікторія Непомяща.
[2]
СЛОВО тріумфувало під час декламування віршів українських поетів студентами Діаною Подрезою, Юлією Сорокою, Наталією Юдченко, Віталієм Слободяником.
[3]
[4]
СЛОВО пронизувало до глибини душі в народних піснях у виконанні народного аматорського колективу «Софія».
[5]
СЛОВО дзвінко звучало в сучасних піснях з уст Валерії Шпак та Уляни Братченко.
[6]
[7]
СЛОВО увібрало барви фольклорної традиції у представленій книжковій виставці.
[8]
Мовні та літературні конкурси «Одним словом», «Фразеологізм», «Таємна завіса», «Продовж прислів’я, приказку» засвідчили високий рівень знань студентів-філологів, які змагалися у командах під назвами «Шаровари» та «Вишиванка».
[9]
У заключному слові директор Інституту філології та суспільствознавства, декан української філології, доктор педагогічних наук, доцент кафедри української мови та методики її навчання Коваль Валентина Олександрівна зазначила, що мова – найбільший духовний скарб, у якому народ виявляє себе творцем, передає нащадкам свої досвід і мудрість, перемогу і славу, культуру і традиції, думи і сподівання. В сьогоденні роль філолога-науковця, філолога-вчителя, філолога-студента надто відповідальна, оскільки вони стоять на сторожі життєствердження української мови, культури.
[10]
Нехай же День української писемності та мови для студентів та викладачів факультету української філології стане осіннім букетом подій, де гідне місце мали традиції відзначення та святкування, сторінки історії становлення, хронологічні події, пов’язані з розвитком української мови, фольклорні підтвердження її давності, наукові дискусії про існування писемності в українських землях …
[11]