Нещодавно перед студентами факультету української філології виступив зі своїм мудрим словом відомий літературознавець, доктор філологічних наук, професор, член Національних спілок письменників та Спілки журналістів, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка – Наєнко Михайло Кузьмович. Відбулося це за сприяння деканату факультету, кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання та науково-методичного центру художньо-педагогічної творчості імені Степана Павленка.
[1]
Михайло Наєнко, крім того, що презентував присутнім нещодавно видану книгу своїх мемуарів «Вечірні світанки» (студенти Наталя Юдченко і Оля Федорова «проілюстрували» це декламуванням поетичних уривків із книги), також поділився своїми думками про українську літературу й історію, про минуле й сьогодення, про загальнолюдські цінності.
[2]
[3]
Гість із вдячністю згадував своїх батьків, наставників, шкільних учителів, вузівських викладачів і колег (усіх донині пам’ятає поіменно!), наголошуючи, що тільки завдяки добрим людям йому вдалося чогось досягти в цьому житті.
На звершення Михайло Кузьмович подарував студенткам-декламаторкам, а також факультету української філології УДПУ та Гуманітарному педагогічному коледжу, слухачі з якого також завітали на зустріч, свою нову збірочку «Література – вікнами до Сонця».
[4]
Цю збірочку, як і самі «Вечірні світанки», можна буде взяти й почитати в Літературному кабінеті, що діє при факультеті.
Зустріч минула швидко, і ще так багато чого залишилося невисловленим! Зате було донесено й почуто чи не найголовніше: яких би життєвих вершин ти не досяг, треба завжди вміти бути вдячним і пам’ятати добро.
[5]
«Хто раз відчує уманські принади, той вічно буде мудрим, як Софія», – ці рядки Михайла Наєнка можна перефразувати ще й так: «Хто хоч раз побував на лекціях Михайла Наєнка, назавжди отримає урок людяності й доброти».