Приємно, коли випускники факультету української філології не лише стають добрими фахівцями і здобувають повагу своїх колег-учителів, але й не забувають про своїх колишніх викладачів.
[1]
Серед таких – наша випускниця Аліна Чернієвська (тепер Гурова). Колись вона була розумною і старанною студенткою, тепер нею не нахваляться вчителі й учні в Подобнянській ЗОШ. Сама ж Аліна зізнається, що пам’ятає всіх викладачів, і серед них – Марину Степанівну Павленко.
Власне, Марину Степанівну вона й запросила на один зі своїх відкритих виховних заходів.
Аліна Вікторівна продумала й підготувала все до найменшої дрібнички. Спочатку її учні продемонстрували ідеально відрепетирувану виставу за її власною інтерпретацією «Домовичка». А потім ті ж таки учні, разом зі вчителями-словесниками всього Маньківського району, які також прибули на дійство, уважно й зацікавлено слухали виступ Марини Павленко.
[2]
Розповідь її була традиційною: про «Домовичка з палітрою», про «Миколчині історії», про «Русалоньку із 7-В…», введену в програму 7 класу, про найновішу «Мою класнючу дівчинку».
Про зв’язки між поколіннями студентів Уманського педуніверситету, про колишні й нинішні його літературні таланти, про університетське літоб’єднання імені Миколи Бажана, про Науково-методичний центр художньо-педагогічної творчості імені Степана Павленка, що діє при факультеті: Центр-бо якраз і досліджує таких творчих учителів, як Аліна Вікторівна…
[3]
Відчувається, що діти шанують і люблять книгу: явний вплив їхньої улюбленої вчительки!
Після зустрічі була невимушена розмова, невеличка екскурсія школою, де з кожного кутка і з кожної стіни дивилися на гостей вироби й творіння рук Аліни Вікторівни. Було тепло й душевно. І радісно, що наші випускники – це таки ж наша гордість!