Студенти та викладачі факультету української філології долучилися до перегляду театральної вистави «Відроджені до живої надії», яку презентувало Українське відділення міжнародної організації «Слово Життя» (м. Київ) в Міському будинку культури ім. Ю.К. Смолича. Її наскрізна тема – проблеми наркоманії та її вплив на життя молодої людини.
[1]
Глядачі побачили історію двох закоханих молодих людей Павла та Андріани, які обрали неправильний життєвий шлях і захворіли на СНІД, про те, як вони боролися з цією страшною хворобою, підтримуючи один одного, і як зуміли повернутися до життя.
[2]
Як і багато молодих людей, вони жили, не підозрюючи, яке майбутнє їх чекає. У підлітковому віці заради цікавості Андріана спробувала першу цигарку, потім – «таблетки», згодом – першу дозу уколу наркотику. Так проходило життя дівчини. Потім вона познайомилася з хіпі Павлом, який також був наркоманом. Вони стали жити разом. У їхньому будинку не було ні крихти хліба, все було продано для того, щоб купити наступну дозу наркотиків. З часом вони дізналися, що хворі на СНІД.
[3]
Страждаючи від наркотичної залежності, Павло й Андріана за запрошенням місії «Слово Життя» потратили до християнського молодіжного табору, стали віруючими людьми, пройшли курс реабілітації, зіграли весілля. Андріана була в білому весільному платті – символі початку нового життя – в повній свободі від гріховної залежності. Обоє вони пройшли навчання в Біблійській школі. Павлу не вдалося закінчити навчання через прогресуючу хворобу, він помер. Скоро у вічність перейшла й Андріана.
[4]
Протягом показу всієї вистави була влучно підібрана музика, світло, монологи, фото, свідчення колишніх наркозалежних, щоб показати молоді, як наркотики гублять і вбивають, нікого не пощадивши.
[5]
Своїми емоціями, враженнями та висновками від переглянутої вистави поділилися студенти 23 групи:
Діана Кодриш : «Павло й Андріана шукали чогось більшого у своєму житті, але ніколи не думали найти свою смерть у молодому віці. Вони не думали про смерть від СНІДу, коли вперше пробували курити, пити спиртне і різні легкі наркотики. Вони думали, що перед ними довге та цікаве життя, в якому треба спробувати все, як і більшість сучасної молоді. Те, що розпочиналося, як невинна гра, перетворилось на жах: дискотеки, друзі, тютюн, спиртне, легкі наркотики, тяжкі наркотики, злочинність, СНІД і смерть!Ти можеш зупинитися до того, як твоє життя перетвориться на нічний жах. Їх уже нема серед живих, так само, як і мільйонів людей, які не сприймали всерйоз загрозу СНІДу і «гралися» з ним. Ти досі живий! Сьогодні в тебе є можливість серйозно подумати про те, які рішення приймаєш ти! Живи так, щоб не «програти» своє життя!».
[6]
Віка Архіпова: «Ця драма зачіпає не тільки погані звички, залежність і проблему наркотиків. Але й також розкриває пошук щастя, яке знаходиться в кожному з нас. Аморальність веде людство до загибелі. Молоді люди спокушаються на дешеві задоволення, які роблять їх рабами залежності».
[7]
Каріна Молдован: «Більше 40.670.000 людей зараженні ВІЛ-інфекцією. Незважаючи на технології ХХІ століття, число ВІЛ-інфікованих постійно росте. При цьому кожний п’ятий не знає, що він – поширювач вірусу. Вірус залишається непереможним. Але існує надія для таких, як Павло й Андріана! Зрозумівши весь жах свого життя і прийнявши правильне рішення, вони звільнилися від своєї залежності й почали вести здоровий спосіб життя. Жива надія дарувала їм новий сенс існування».
[8]