[1]
Летять роки … Ніхто їх не спинив.
Лише зозуля знає свою справу,
Бо сімдесят – це переддення жнив,
Це тільки проміжне сказати «Браво!»
За той запал, що у нові місця
Веде черпати з мудрої криниці,
Що в кожному пробуджує творця,
Що береже весілля й вечорниці,
Нагадує сучасним молодим
Про пестування і про колискову
І дбає, аби рід не став чужим,
Бо є закон: «Спочатку було Слово!»
Нехай авторитетом сивина
Лежить на скронях – то своя святиня,
Де мудрості безмежна глибина,
Де в серці статус «Наша берегиня».
Сьогодні сімдесят! Це перший крок,
Шикарний крок життя на шляху Вашім.
Нехай ще тіло проситься в танок,
Господь дає здоров’я повну чашу!
Василь Денисюк