21 січня 2020 року для факультету української філології ознаменувалося водночас радісним та сумним святом: зі студентської лави, немов птахи, злетіли студенти освітнього ступеня «Магістр» і полинули в небо в пошуках власної долі.
[1]
Юні, впевнені в собі, загартовані роками навчання, педагогічними практиками, організацією заходів та тисячею перечитаних книг, вони сміливо одягали мантії та йшли на таку хвилюючу, останню студентську подію свого життя.
[2]
Ще вчора – студенти, завтра – учителі, викладачі, науковці, редактори освітніх видань, перекладачі, керівники гуртків та методисти. Сьогодні – молодий цвіт нації, її інтелектуальна окраса, завтра – надійний, непорушний тил української мови та культури, що свідомо та любляче виховуватиме десятки поколінь українців, а не просто громадян!
Власне, й факультет добре подбав про останнє свято студента: напутнє слово підопічним виголошували куратори, викладачі та декан факультету української філології – Валентина Олександрівна Коваль.
[3]
Дипломи вручали гамірно, весело, з побажаннями від Валентини Олександрівни та оплесками гостей свята.
[4]
[5]
[6]
Магістри схвильовані та розчулені, адже рідний університет відпускає їх зі своїх обіймів. Від імені випускників звернулася до присутніх Ірина Тиховська, яка подякував викладачам за ґрунтовну освіту, а батькам – за постійну підтримку та допомогу.
Відеопрезентація-сюрприз про студентське життя випускників зворушила та створила святковий і ностальгійний настрій.
Урочистого піднесення усім присутнім примножив пісенний дарунок «Я бажаю вам щастя і миру!» у виконанні Заслуженого працівника культури України Валентина Купчика.
[7]
А згодом на гарний спогад випускники фотографувалися у спробі запам’ятати всіх і кожного такими, якими були в останній момент студенської історії.
Дорогі наші магістри, вітаємо вас із важливим етапом у житті! Пам’ятайте: «Філолог – це той, хто любить Слово, знає Слово, живе у Слові», а вибір цієї професії в сучасних умовах є не лише особистим, а й політичним, тому вам наша порада: «Будьте небайдужі й сміливі не лише в думках, а й у вчинках!».
Віват, магістри!
[8]
[9] 
[10]
[11]