Цього разу студенти факультету мали незвичну і навіть несподівану як для філологів зустріч. Адже в гості прийшов не письменник, не літературознавець і навіть не видавець. Богатирчук Вереслав Іванович ‒ а саме так звали гостя, ‒ приватний підприємець, фермер і успішний бізнесмен.
В минулому ‒ знаний і шанований інженер, також ‒ голова Умаського міського туристичного клубу. Що ж пов’язало його зі студентами-філологами? Насправді зв’язок цей досить тісний і вагомий. По-перше, п. Вереслав ‒ високоосвічена людина, яка завжди багато читала і дуже добре орієнтується в літературі, навіть сам пише вірші. По-друге ‒ це великий патріот, і, попри знання кількох іноземних мов, він ніколи не зраджує рідної. І, нарешті ‒ це просто успішна людина, успішний Українець, який, замість нарікати на темряву, «запалює свою свічку». Таких прикладів у нас в Україні, на жаль, мало, тож, маючи поруч такого земляка (п. Вереслав народився і майже все життя мешкає в Умані), гріх не скористатись і не представити його творчій молоді.
Власне, це й зробила Марина Степанівна Павленко на самому початку: представила гостя студентам. Далі розмова йшла за схемою: питання ‒ відповідь. Питання були як жартівливого характеру (наприклад, пов’язані зі студентськими чи туристичними пригодами), так і серйозні: чому, наприклад, не варто виїжджати з України, за що ми маємо любити своє місто, як стати успішним тощо. Завкафедри української літератури та українознавства Наталія Петрівна Сивачук додала в спілкування ще й ліричну нотку: вона розпитувала про рідну для обох одинадцяту школу міста Умані…
Особливого настрою зустрічі додали пісні, які чудово виконував під гітару Вереслав Богатирчук. А намагання виконати деякі пісні ще й хором (студенти мали повторювати деякі рядки) додало ще й неабиякої радості і сміху.
Словом, свято ‒ вдалося!
[4]