[1]
27 березня відбулася зустріч студентів І курсу з володаркою фольклорного скарбу, Берегинею народної творчості, жителькою села Бачкурине Монастирищенського району – Шандрою Марією Федорівною (організатори – викладачі кафедри української літератури та українознавства Терешко І.Г. та Семенчук В.В.). Марія Федорівна весь вільний час присвячує улюбленій справі – пісні, а ще бджільництву. Вона активно співпрацює зі школою, з фольклорно-етнографічним колективом «Вишуканка», є неодноразовою переможницею районних конкурсів читців-декламаторів. У 2003 році на одному з таких (обласному!) посіла третє місце. З її ініціативи було створено дитячий колектив «Вишуканочка».
[2]
Упродовж 2001 – 2013 рр. від Марії Федорівни студентами та викладачами факультету української філології зафіксовано безліч замовлянь, казок, прислів’їв та приказок, лічилок, загадок, записано більше 200 пісень різних жанрів.
Темою для теперішньої зустрічі стала весняна обрядовість українців. З уст бабусі першокурсники дізналися про свято Колодія, почули веснянки, легенди та бувальщини.
[3]
Студентів уразила життєва мудрість, висока духовність, доброзичливість, гостинність, феноменальна пам’ять бабусі.
«Мені вже скоро вісімдесят п’ять, – розповідала Марія Федорівна, – я бачила і голод, і війну, і окупацію, радість повернення наших батьків, братів, сестер з війни і неволі. Коли був голод – завмерла пісня, а коли стали люди оживати – ожила і пісня… Я дуже люблю пісні. Відколи себе пам’ятаю, співала ніжні, веселі, сумні народні пісні. Їх є тисячі. Вони народились у моєму серці разом зі мною. Їх співали моя добра матінка і батько. Я ще й досі чую їхні голоси у цих піснях. Коли мені радісно, чи у важкі години мого життя, я співаю собі сама. Я живу піснею, забуваючи з нею все погане…».
[4]
На завершення зустрічі Марія Федорівна звернулася до студентів з такими словами: «Милі мої онучата, дітки, я передаю все багатство своєї душі, пам’ять своїх батьків вам. Будьте достойними дітьми нашого українського роду! Хай Господь Бог подарує вам мудрість!».