«– Я тебе люблю і в один системний блок з тобою хочу!
– Гріх вам над старою версією глумитися! Чи ж я вам рівня? Ви версія 4.0, а я 2.9!.. У вас 32 гігабайта, а в мене 12!
– Любов не взираєть ні на виробника, ні на літа, ні на состояніє! Любов… вона – нуль-один-нуль-один (в оригіналі відоме всім «Теє-то як його» – М.П.) – все ровняєт!
– У вас єсть пословиця: знайся телефон з телефоном, а ноутбук з ноутбуком! Шукайте собі, добродію, в інтернеті панночки! Та й не вірю я, що так швидко й дуже залюбитись можна!
– Не віриш? Так знай же, що я тебе давно вже – 0-1-0-1-0-1 – полюбив, могу лі – 0-1-0-1-0-1 – получить тебе во вічноє і потомственноє владєніє своє?..»
Впізнаєте розмову Возного з Наталкою у п’єсі І. Котляревського?
Це студент Ігор Косівець записав її у вигляді розмови з ШІ.
Так він виконав завдання з теми «Драма», яке було задано першокурсникам зі вступу до літературознавства: переробити «Наталку Полтавку» на сучасний лад.
А перед тим була прекрасна студентська інтерпретація цієї п’єси на відео – імітація «Сімейного чату» у виконанні Довгань Вікторії, Бойченко Анастасії, Швець Світлани і Шкільнюк Наталі.
Почалося ж узагалі з того, що викладачку на початку пари… не пускали в аудиторію! Готувались вони (дванадцята група), бачте!
[1]
А потім студентки тієї ж таки 12 групи Кривошея Єлизавета, Лещенко Анна й Бакута Ульяна – ще й без жодного попередження – посадили її грати роль… Наталки! [2]
[3]
І як наших студентів після цього – нуль-один-нуль-один-нуль-один, теє-то як його, – не любити?
Марина Павленко