[1]
Цього разу засідання університетського літоб’єднання імені Миколи Бажана було особливим. І не тільки тому, що припало на 19 березня: день, коли виповнюється 85 років Ліні Костенко і 120 років – Максимові Рильському. Хоч, звісно, й цих великих класиків було згадано прихильним поетичним словом. Особливим воно було ще й тому, що збіглося з сесією студентів-«заочників», і вони мали нагоду продемонструвати свої таланти. Отже, тепер, поряд з уже добре знаними поетичними талантами Анною Середою й Тетяною Костюченко (бачимо їх на окремому фото), В’ячеславом Буяном, Дмитрієм Микульським, Олександром Шаболдовим і В’ячеславом Яременком (бачимо їх на іншому фото по обидва боки столу), – ми відкрили для себе ще три унікальних таланти: філософа-літературознавця Сергія Гончарука, артистично-вибухово-
Це справді було щось неймовірне!!!
Чи не найбільше вразили вірші Сергія Рубніковича, який, до того ж, уміє надзвичайно проникливо їх декламувати. Іронія, сарказм, «поетичне розбишацтво» і разом з тим – глибокий патріотизм, власний драматичний досвід пережитого на Майдані, тонке відчуття слова… На жаль, Сергій переконаний, що не повинен публікувати свої тексти чи виносити їх на широкий загал (очевидно, саме тому про нього ніхто й не знав) і поки що категорично відмовляється на прохання керівника літоб’єднання Павленко Марини Степанівни (вона ж – редактор «Боговиці»), подати їх для друку у факультетську газету. Але він, мовляв, дуже щасливий, що нарешті потрапив на засідання нашого літоб’єднання, про яке так багато чув.
[2]
Сподіваємося, ніхто з вищеназваних талантів не зупиниться на досягнутому і ми про них іще почуємо. А поезії Сергія Рубніковича таки ж прочитаємо. І не тільки в університетській пресі.