Я – Анастасія Яніна, випускниця факультету української філології (зараз – філології та журналістики) Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини 2013 року. Щоправда, під час навчання мала інше прізвище – Подбітова.
[1]
З приємністю згадую своє перше знайомство з університетом. Це був 2008 рік. Перед вступом до вишу я протягом шести місяців відвідувала підготовчі курси, завдяки яким мені вдалося скласти ЗНО з хорошим результатом без репетиторів. Неймовірний сплеск позитивних емоцій я відчула, почувши після вступної співбесіди таке бажане: «Рекомендувати до зарахування!» Перший крок до здійснення мрії було успішно зроблено, адже з сьомого класу я мріяла стала вчителем української мови та літератури.
[2]
Без роздумів я обрала для себе додаткову спеціальність – редактор освітніх видань, була старостою групи. Пишаюся тим, що протягом навчання на факультеті моїми наставниками були люди, закохані в українське слово. Викладачі, які ділилися своїми знаннями з нами, студентами, – висококваліфіковані фахівці, які були не лише викладачами, а й друзями, наставниками.
Саме будучи студенткою факультету української філології Уманського педуніверситету я змогла вдосконалити свою майстерність у написанні віршів, навчилася писати не для “шухляди”. І в 2015 році світ побачила моя перша збірка поезій “Янгол Я”.
[3]
Незабутніми завжди будуть студентські роки – пізнавальні заняття, поетичні вечори, екскурсії, знайомства з цікавими, талановитими, відомими людьми.
[4]
[5]
2013 року моє навчання в університеті завершилося. Я маю диплом спеціаліста за спеціальністю «Філолог. Вчитель української мови та літератури, світової літератури. Редактор освітніх видань».
[6]
Мій професійний шлях почався з посади кореспондента, а згодом – директора (головного редактора) Приватного підприємства «Редакція Ватутінської міської газети “Місто робітниче”». 2019 року я стала членом Національної спілки журналістів України.
Тепер я – фахівець Звенигородського районного сектору #1 філії Державної установи “Центр пробації” в Черкаській області – замість навчання і виховання дітей шкільного віку я займаюся перевихованням осіб, які мають конфлікт із законом.
Разом із чоловіком виховуємо 8-річну дочку, якій змалку прищепили любов до книжок та України. Я з гордістю рекомендую до прочитання своїй дитині книги, написані моїми викладачами (деякі з них з автографами). І хоч моя дитяча мрія стати вчителем не здійснилася, я радію від того, що частину свого життя присвятила навчанню в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини. Слово зі мною скрізь – в авторських віршах, у газетних статтях, у прочитаних книгах.
Педагогічна освіта дуже допомагає в роботі. Тому, якщо ви творча, неординарна, залюблена в слово людина та досі вагаєтеся у виборі навчального закладу – обирайте факультет філології та журналістики УДПУ імені Павла Тичини!