Дякую, ваше повідомлення відправлено!

Виникла помилка. Спробуйте ще раз!

Зв`язок з адміністратором


    Скринька довіри


      Факультет філології та журналістики

      Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

      Друк Друк
      Поділитися новиною

      В аудиторії звучали голоси рідних Людмили Клебанської з династії сільських кухарок у рецептах подільських страв і напоїв; оживали старі родові фотографії, знайдені в бабусі Данила Яструба на горищі, присутні переживали історію втечі з полону його прабабусь; усі разом із Мариною Короткоручко співчували важкому дитинству покоління її бабусі  і дивувалися великій любові до домашніх тварин, які всі «носили» її прізвище; відкрили для себе разом із Михайлом Запаском особливості номінації оксамитових носиків – коней – у господарстві його дядька. Звучало рідне слово в усіх його барвах і територіальних виявах…

      Щира атмосфера сприяла  інтерактивній  роботі з аудиторією кожного доповідача, підсилила виступи, зацікавила гостей, які відразу стали респондентами і вже розповідали про своє, рідне.

      Крім того, на захисті студенти представили колективні проєкти – діалектологічні мапи,  продемонструвавши вправляння в цікавій лінгвогеографії та вміння працювати в команді.

      Заступник декана факультету філології та журналістики, кандидат педагогічних наук,  доцент кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Любов Пархета подякувала студентам за можливість прилучитися до джерел рідного слова, згадати дитинство, зачудуватися лексичним і семантичним багатством народної мови. Вона зауважила, що всі студенти, які захищали свої проєкти, довели, що кожне сільце має своє слівце. А в період воєнного стану такі дослідження цінні ще й тим, що вони утверджують кордони України й українськости, нагадуючи нам усім, хто ми є та чиї сини і доньки. Нові форми наукового пошуку дають можливість не лише вивчити особливості рідної говірки, а й зблизитися зі своїми рідними, які стали респондентами, і, зважаючи на вік яких, варто поспішати це робити, бо старші носії говірок, на жаль, відходять у вічність. Тому всі проєкти на часі, є надзвичайно змістовними і важливими.

      На зв’язок проєктів, виконаних здобувачами, з  історією української літератури звернула увагу кандидат філологічних наук, доцент, гарант ОПП “Середня освіта (Українська мова і література. Мова і література (англійська))” Тетяна Лопушан: «Коли молода людина читає художні тексти про події ХХ століття, вона мимоволі відчуває описані реалії як щось далеке, заховане в тумані часу, як столітня війна чи походи козаків на Кафу. І це цілком природно. Але збираючи і занотовуючи історію свого роду, вона мимоволі долучається до чогось більшого, до історії нашого народу, бо її рідні бабусі й дідусі є безцінними живими свідками, які дозволяють перекинути місток у минуле. Усвідомлення власної, закоріненої в пам’ять роду причетності до історичних подій,  які надихнули письменника на творчість і були вплетені ним у сюжетну канву, перестають бути сухими фактами, починають сприйматися не лише розумом, а й серцем. Це дозволить майбутнім учителям-словесникам донести своїм учням твори українських письменників не лише як літературні на рівні інтелектуального сприйняття, а й надати їм глибокого особистісного емоційного забарвлення. Тому цей досвід, здобутий на практиці, є неоціненним».

      Студентки 22 групи, які проходили діалектологічну практику в попередньому семестрі і які прийшли підтримати друзів, Анна Лещенко та Наталія Шкільнюк оцінили  велику роботу, яку виконали і представили їхні однокурсники,  комфортну атмосферу в аудиторії, згадали, як вони  родинами працювали над власними проєктами, і це було особливо цінним, та почерпнули ідеї для наступних своїх наукових досліджень.

      Завдання практики (удосконалити знання про різнорівневу структуру української діалектної  мови і за особливостями кожного рівня визначати приналежність досліджуваної говірки до певного говору та наріччя;   оволодіти  комунікативними навичками й уміннями вести комунікацію за заданою тематикою, брати інтерв’ю в респондентів різних вікових категорій; навчитися паспортизувати записаний діалектний матеріал; укладати фонотеку та текстотеку досліджуваної говірки;  навчитися планувати й організовувати науково-дослідну роботу, здійснювати дослідження, узагальнювати й оприлюднювати його результати та застосовувати їх у практичній діяльності; виробляти навички командної роботи і брати на себе відповідальність під час виконання колективних наукових проєктів) виконані, мета досягнута, плани на майбутні діалектологічні дослідження складені.

      Дякую родинам студентів, які сприяли збору діалектного матеріалу і поповненню фондів Східноподільського лінгвокраєзнавчого науково-освітнього центру, воїнам Збройних сил України – за можливість працювати і вчитися, студентам – за ентузіазм у справі збереження української мови для наступних поколінь.

      Тетяна ТИЩЕНКО,

      керівник діалектологічної практики

      " data-title="Захист наукових проєктів за результатами діалектологічної практики">

      Захист наукових проєктів за результатами діалектологічної практики

      Навчальна (діалектологічна) практика є активною формою здобуття вищої освіти студентами-філологами, яка формує в них початкові навички виконання наукових досліджень на власно зібраному живому мовному матеріалі, сприяє набуттю компетентностей, потрібних для їхньої майбутньої педагогічної та наукової діяльності в умовах говіркового оточення.

      Здобувачі ОПП “Середня освіта (Українська мова і література. Мова і література (польська))” із 18 до 29 листопада 2024 року проходили діалектологічну практику в рідних їм говірках і вже 4 грудня успішно презентували свої діалектні знахідки. Для вивчення студенти обирали одну з тематичних груп лексики, яка їм близька і якнайкраще передає особливості рідної говірки.

      В аудиторії звучали голоси рідних Людмили Клебанської з династії сільських кухарок у рецептах подільських страв і напоїв; оживали старі родові фотографії, знайдені в бабусі Данила Яструба на горищі, присутні переживали історію втечі з полону його прабабусь; усі разом із Мариною Короткоручко співчували важкому дитинству покоління її бабусі  і дивувалися великій любові до домашніх тварин, які всі «носили» її прізвище; відкрили для себе разом із Михайлом Запаском особливості номінації оксамитових носиків – коней – у господарстві його дядька. Звучало рідне слово в усіх його барвах і територіальних виявах…

      Щира атмосфера сприяла  інтерактивній  роботі з аудиторією кожного доповідача, підсилила виступи, зацікавила гостей, які відразу стали респондентами і вже розповідали про своє, рідне.

      Крім того, на захисті студенти представили колективні проєкти – діалектологічні мапи,  продемонструвавши вправляння в цікавій лінгвогеографії та вміння працювати в команді.

      Заступник декана факультету філології та журналістики, кандидат педагогічних наук,  доцент кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Любов Пархета подякувала студентам за можливість прилучитися до джерел рідного слова, згадати дитинство, зачудуватися лексичним і семантичним багатством народної мови. Вона зауважила, що всі студенти, які захищали свої проєкти, довели, що кожне сільце має своє слівце. А в період воєнного стану такі дослідження цінні ще й тим, що вони утверджують кордони України й українськости, нагадуючи нам усім, хто ми є та чиї сини і доньки. Нові форми наукового пошуку дають можливість не лише вивчити особливості рідної говірки, а й зблизитися зі своїми рідними, які стали респондентами, і, зважаючи на вік яких, варто поспішати це робити, бо старші носії говірок, на жаль, відходять у вічність. Тому всі проєкти на часі, є надзвичайно змістовними і важливими.

      На зв’язок проєктів, виконаних здобувачами, з  історією української літератури звернула увагу кандидат філологічних наук, доцент, гарант ОПП “Середня освіта (Українська мова і література. Мова і література (англійська))” Тетяна Лопушан: «Коли молода людина читає художні тексти про події ХХ століття, вона мимоволі відчуває описані реалії як щось далеке, заховане в тумані часу, як столітня війна чи походи козаків на Кафу. І це цілком природно. Але збираючи і занотовуючи історію свого роду, вона мимоволі долучається до чогось більшого, до історії нашого народу, бо її рідні бабусі й дідусі є безцінними живими свідками, які дозволяють перекинути місток у минуле. Усвідомлення власної, закоріненої в пам’ять роду причетності до історичних подій,  які надихнули письменника на творчість і були вплетені ним у сюжетну канву, перестають бути сухими фактами, починають сприйматися не лише розумом, а й серцем. Це дозволить майбутнім учителям-словесникам донести своїм учням твори українських письменників не лише як літературні на рівні інтелектуального сприйняття, а й надати їм глибокого особистісного емоційного забарвлення. Тому цей досвід, здобутий на практиці, є неоціненним».

      Студентки 22 групи, які проходили діалектологічну практику в попередньому семестрі і які прийшли підтримати друзів, Анна Лещенко та Наталія Шкільнюк оцінили  велику роботу, яку виконали і представили їхні однокурсники,  комфортну атмосферу в аудиторії, згадали, як вони  родинами працювали над власними проєктами, і це було особливо цінним, та почерпнули ідеї для наступних своїх наукових досліджень.

      Завдання практики (удосконалити знання про різнорівневу структуру української діалектної  мови і за особливостями кожного рівня визначати приналежність досліджуваної говірки до певного говору та наріччя;   оволодіти  комунікативними навичками й уміннями вести комунікацію за заданою тематикою, брати інтерв’ю в респондентів різних вікових категорій; навчитися паспортизувати записаний діалектний матеріал; укладати фонотеку та текстотеку досліджуваної говірки;  навчитися планувати й організовувати науково-дослідну роботу, здійснювати дослідження, узагальнювати й оприлюднювати його результати та застосовувати їх у практичній діяльності; виробляти навички командної роботи і брати на себе відповідальність під час виконання колективних наукових проєктів) виконані, мета досягнута, плани на майбутні діалектологічні дослідження складені.

      Дякую родинам студентів, які сприяли збору діалектного матеріалу і поповненню фондів Східноподільського лінгвокраєзнавчого науково-освітнього центру, воїнам Збройних сил України – за можливість працювати і вчитися, студентам – за ентузіазм у справі збереження української мови для наступних поколінь.

      Тетяна ТИЩЕНКО,

      керівник діалектологічної практики

      06.12.2024

      Переглядів 141