[1]
Радісно та в очікуванні чогось несподівано нового переступили поріг своєї альма-матер випускники-українознавці 2011 року (куратор – доцент Валентина Гончарук). Вони з приємністю відзначили, що в їхньому рідному університеті за цей час відбулися зміни: інтер’єр закладу став сучаснішим, більш привабливим для абітурієнтів, аудиторії – більш ошатними й затишними; покращилося матеріально-технічне обладнання аудиторій; створені нові науково-дослідницькі центри; у навчальних планах з’явилися нові дисципліни та практики відповідно до сучасних освітніх запитів.
[2]
[3]
[4]
Із захватом та іскорками в очах випускники-українознавці розповіли кураторові та викладачам як про своє професійне становлення, так і про створені родини, про здійснення своїх, ще загаданих у студентські роки, мрій і поділилися свіжими думками про майбутнє.
Інна Вовкотруб (Панчук):
«Ми дуже раді, що через 10 років після закінчення університету знову зустрілися. Згадали студентські роки, розповіли про сьогодення. Якщо брати нашу групу в цілому, то більшість працює в освіті. Комунікабельність, креативність, творчий підхід, здатність до саморозвитку й навчання, вміння працювати в команді – це ті вміння й навички, які дали гарний поштовх для отримання гідної роботи іншим нашим одногрупникам. За це велика подяка всім нашим викладачам.
Ми дуже вдячні нашому кураторові Валентині Гончарук за екскурсію оновленими лабораторіями та душевну розмову. Окрема подяка Наталії Осіпенко, викладачеві української вишивки, за натхнення та за те, що через роки ми продовжуємо вишивати.
Ми всі у захваті від того, як змінився факультет та університет у цілому. Були вражені від створеного нового Науково-методичного центру дослідження народної вишивки історичної Уманщини (313 аудиторія), який функціонує у складі науково-дослідної лабораторії «Проблеми підготовки студентів-філологів до українознавчої роботи в школі» (312 аудиторія).
[5]
[6]
Тож бажаємо вам, шановні викладачі, розумних, допитливих та креативних студентів і подальшого процвітання факультету та університету. Далі буде…».
Олена Запорожець (Богачик):
«Промайнуло десять років… За плечима в кожного своя неповторна історія. Але кожного з нас об’єднують стіни рідної альма-матер.
Прекрасно проведений час.
Безмежно вдячні всім викладачам за грунтовні знання!».
[7]
[8]
[9]