5 курс на державній практиці у школі №1

Цього року в Уманську ЗОШ № 1 направлено двоє п’ятикурсників (груповий керівник – Зарудняк Н.І.), усі інші роз’їхалися за місцем проживання. Адміністрація і вчителі школи зустріли студентів гостинно, учні – з радістю.  Приємно, що Купровську Вікторію відразу впізнали. Цього року вона працює з десятикласниками ( вже вищими за неї на зріст).

Радо зустріли і Храпач Валерію, яка попередню практику проходила в іншій школі, а на цю попросилася у першу.

От тільки прикро, що Філонок Раїса Василівна цього вересня відсутня. Студенти завжди просилися на уроки до неї. Вчителька, яка є  своєрідною візитівкою школи, навіть легендою. Пропрацювала, певно, більше 50 років. Учитель, який уміє тримати ідеальну дисципліну, ніколи не підвищує голос, має яскравий індивідуальний почерк,  власну поетичну збірку, переможців усіх рівнів.

Якось після залікового уроку студентки вскакує у клас колишня випускниця, зворушено: «Раїсо Василівно, я така рада Вас бачити, Ви не міняєтеся. У Вас, як завжди, найкращий клас…» Вчителька відразу впізнала ученицю, що теж показово, зраділа.

Неодноразово Філонок Р.В. на сайтах згадують серед найкращих вчителів, яка «зайвого не вимагала, але всі знали необхідне», серед учителів, які викликають теплі почуття і через роки, які і через десятиліття гріють.

Якось думалося цього вересня про молодих учителів і про пенсіонерів. Молоді – активні, ближчі за віком до школярів (зрозуміліші – очікується), комп’ютеризовані, але у віці – то інколи планети мудрості, віки досвіду, безмежжя любові. Втрата таких вчителів – як рани.

І ще в ці перші ці дні практики мріялося, щоб перебування Купровської Вікторії та Храпач Валерії у школі запам’яталося учням як свято  мови, літератури, пригод та відкриттів.