Поділитися новиною

Загалом для настінних розписів Уманщини характерний мотив «вазона», в якому не важко впізнати образ «Світового дерева», «Чудесного дерева» або «Дерева життя», що є графічним виразом одного з найархаїчніших загальнолюдських уявлень про устрій світу, вертикальну систему градацій і перетворень у ньому.

Трансформацією «Світового Дерева» в декоративно-прикладному мистецтві є «Дерево Роду». Ідея роду посідає виняткове місце в духовності українського народу. За давнім звичаєм кожен член роду (родини) до набуття повноліття мав знати власний родовід до сьомого покоління. Культ предків став вагомою складовою суспільного життя українців із давніх часів, що закріплено в багатьох обрядах. Наприклад, символом Дерева Роду виступає весільне гільце, що утверджує ідею вічності життя.

Дослідження О. Діденко, В. Стефановича, В. Щербаківського свідчать, що в давнину існував звичай малювати Дерево Роду на хатніх дверях (Уманщина). Кількість членів родини співпадала з кількістю листочків або квітів на «вазонці». Чоловіків позначали листочками, жінок – квітками. Коли в родині хтось помирав, то і зображення на дереві (листок чи квітку) витирали або малювали поверх хрест.

К. Кржемінський і М. Горбачевський замалювали чотири зразки «вазонів» с. Кочубіївки. Один з них – типовий «вазон» із червоними квітами і двома птахами у нижній частині, другий, розкішний «вазон» автором якого була Ганна Лебідь, третій, замальований М. Горбачевським у 1921 р., – із червоним трикутником в основі та великою геометрично-рослинною розетою-сонцем у завершенні.

Таким чином, село Кочубіївка має давні традиції настінних розписів, що передавалися з покоління в покоління, зберігали особливості стилю, малюнку, символіки історичної Уманщини.

Лариса Йовенко, Наталія Осіпенко

" data-title="Настінні розписи села Кочубіївка Уманського району Черкаської області">

Настінні розписи села Кочубіївка Уманського району Черкаської області

Презентуємо дивовижний різновид декоративно-прикладного мистецтва – хатній розпис села Кочубіївка. Дослідниками, які науково й аналітично розглянули феномен настінних розписів Уманщини 1900 – 1950 рр., є К. Кржемінський (художник, мистецтвознавець, архітектор, педагог), Б. Бутник-Сіверський (мистецтвознавець, історик, етнограф, кандидат історичних наук, член Спілки радянських художників України), В. Бушен (український живописець, мистецтвознавець, член Спілки радянських художників України), О. Найден (митець, доктор мистецтвознавства, збирач і дослідник витворів народної культури, поет).

Загалом для настінних розписів Уманщини характерний мотив «вазона», в якому не важко впізнати образ «Світового дерева», «Чудесного дерева» або «Дерева життя», що є графічним виразом одного з найархаїчніших загальнолюдських уявлень про устрій світу, вертикальну систему градацій і перетворень у ньому.

Трансформацією «Світового Дерева» в декоративно-прикладному мистецтві є «Дерево Роду». Ідея роду посідає виняткове місце в духовності українського народу. За давнім звичаєм кожен член роду (родини) до набуття повноліття мав знати власний родовід до сьомого покоління. Культ предків став вагомою складовою суспільного життя українців із давніх часів, що закріплено в багатьох обрядах. Наприклад, символом Дерева Роду виступає весільне гільце, що утверджує ідею вічності життя.

Дослідження О. Діденко, В. Стефановича, В. Щербаківського свідчать, що в давнину існував звичай малювати Дерево Роду на хатніх дверях (Уманщина). Кількість членів родини співпадала з кількістю листочків або квітів на «вазонці». Чоловіків позначали листочками, жінок – квітками. Коли в родині хтось помирав, то і зображення на дереві (листок чи квітку) витирали або малювали поверх хрест.

К. Кржемінський і М. Горбачевський замалювали чотири зразки «вазонів» с. Кочубіївки. Один з них – типовий «вазон» із червоними квітами і двома птахами у нижній частині, другий, розкішний «вазон» автором якого була Ганна Лебідь, третій, замальований М. Горбачевським у 1921 р., – із червоним трикутником в основі та великою геометрично-рослинною розетою-сонцем у завершенні.

Таким чином, село Кочубіївка має давні традиції настінних розписів, що передавалися з покоління в покоління, зберігали особливості стилю, малюнку, символіки історичної Уманщини.

Лариса Йовенко, Наталія Осіпенко