День пам’яті героїв Крут

 

Історія Української держави надто трагічна, аби забувати про її героїв.

Тисячі поколінь гинули за ідею єдиної, незалежної, суверенної Козаччини та право на власну мову, культуру, віру.

Не відняти у Тарасових нащадків спраглої жаги до волі!

Та сьогодні, 29 січня 2020, у день пам’яті героїв Крут, важко говорити про волю, а чи долю українського народу без гірких сліз розпуки.

Боляче уявляти той 1918 рік: загін молодих, майже беззбройних студентів, що вперто йдуть у нерівний бій з однією метою: дати право на життя великому народу.

Безсумнівно, чекала їх неминуча загибель, і кожен добре це усвідомлював. Проте соколи народного «Вільного козацтва» сміливо стримали мерзотних більшовиків, виконавши свій священний синівський обов’язок.

Вони полягли, ті, хто, цілком імовірно, міг сьогодні бути дідусем, прадідусем величної української інтелігенції, що несла б у світ національну ідею.

Та вони вбиті або ж гірше – були закатовані «старшим бальшевіцкім братом».

Вони – зірвані квіти, сплюндровані поля, винищені книги.

Вони – герої України, закривавлена інтелігенція, що назавжди залишиться однією з найбільш людожерливих прірв між московитами та боротьбою українського народу за незалежність.

Слава Україні!

Героям Слава!

І нехай ця втрата не стане даремною, нехай національна трагедія під Крутами спонукає до боротьби сьогодні!