Перемога одна на всіх!

9 травня 1945 року назавжди ввійшло в історію як День Перемоги у найбільшій і найкривавішій війні на нашій планеті.

На долю України та її народу випали нечувані страждання і жертви.

Ратний подвиг батьків, дідів і прадідів у Великій Вітчизняній війні ніколи не може бути забутим. Його не можуть зменшити ані десятиріччя, ані суспільні зміни.

До вшанування пам’яті загиблим  долучилися студенти й викладачі факультету української філології, які пам’ятають  і цінують те, якою ціною дісталася перемога, поважають кожного, хто боровся за нашу землю.

Війна живе в душах такими спогадами, які ніколи не дадуть забути це страхіття тривалістю 1418 днів і ночей.

Багато років пройшло з часу закінчення Великої Вітчизняної війни, виросли нові покоління, але пам’ять залишається у наших серцях, тому що неможливо забути ті біль і страждання, що випали на долю наших дідів та прадідів, бабусь та прабабусь, як неможливо оживити загиблих у боях чи померлих від голоду під час найстрашнішої війни.

Цей день залишиться для нас завжди затьмареним  гіркотою втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У вічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги.

Ми – не діти війни,
Ми дітьми її тьми не були,
Ми у мирі, у щасті, у тиші зросли,
Але пам’ять про те, що творила пекельна війна,
В дні травневі щорічно в душі ожива.