Дякую, ваше повідомлення відправлено!

Виникла помилка. Спробуйте ще раз!

Зв`язок з адміністратором


    Скринька довіри


      Факультет філології та журналістики

      Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

      Друк Друк
      Поділитися новиною

      Не секрет, що кращі студенти старших курсів випробовують себе у професії – йдуть працювати за фахом, поєднуючи навчання за індпланом і роботу. Це завжди непросто, але можливо!

      Цього навчального року студентів-відмінників 41 групи (ОПП Середня освіта (Українська мова і література. Мова і література (польська)) запросили працювати у школи вчителями польської мови. Зокрема, Анну Рудницьку – в Уманську гімназію № 4, Анну Крилову – в Уманський ліцей № 1, Ніку Кухаренко – в Уманську гімназію № 5, Анну Язвенко – в Олександрійський ліцей № 10. Дівчата вступили до університету у 2020 році, навчалися у Польщі за програмами подвійного диплома, польську мову опанували так, що могли сміливо йти навчати її інших.

      Зараз ділиться своїми враженнями Аня Язвенко:

      «Йдучи у доросле життя, я мріяла про незабутні студентські роки, але пандемія, на жаль, внесла свої корективи. Вже на 4 курсі завдяки гарним викладачам та сумлінній моїй праці наважилася працювати у школі – стала класним керівником 5 класу та вчителем української та польської мови. Я почала працювати у ліцеї № 10 міста Олександрія.  Перший рік у ролі вчителя був надзвичайно важким, адже вивчену теорію треба було застосовувати на практиці. Кожен день я вчилася чомусь новому, стикалася з проблемами: перші уроки, повітряні тривоги, шкільна документація, поведінка дітей, непорозуміння з батьками. Іноді опускалися руки, не вистачало підтримки, часу та натхнення, постійні емоційні стреси заважали. Важко було також поєднувати роботу з навчанням в університеті. Але найголовнішим досягненням першого року роботи став набутий досвід, любов дітей і 6 похвальних листів). За рік моє серце розподілилося на 33 рівних частини, кожній дитині вистачило місця!

      Випускний рік, іспити, вступ до магістратури – усе це потребувало витримки та віри у свої сили. Наступним рівнем буде магістратура, адже хочеться покращити свої знання з профільних предметів, опанувати те, без чого важко буде у професії.

      За чотири роки моє життя дуже змінилося. Проте у мене чітко сформувалася позиція найнаполегливішої і цілеспрямованої людини, котру не зломлять ніякі труднощі – ні у роботі, ні в особистому житті».

       

      Далі буде…

      Підготувала – О. Дуденко (фото – з архіву Анни)

      " data-title="Перший рік роботи позаду… Враження наших студентів від нього. Епізод 1. Аня Язвенко">

      Перший рік роботи позаду… Враження наших студентів від нього. Епізод 1. Аня Язвенко

      Не секрет, що кращі студенти старших курсів випробовують себе у професії – йдуть працювати за фахом, поєднуючи навчання за індпланом і роботу. Це завжди непросто, але можливо!

      Цього навчального року студентів-відмінників 41 групи (ОПП Середня освіта (Українська мова і література. Мова і література (польська)) запросили працювати у школи вчителями польської мови. Зокрема, Анну Рудницьку – в Уманську гімназію № 4, Анну Крилову – в Уманський ліцей № 1, Ніку Кухаренко – в Уманську гімназію № 5, Анну Язвенко – в Олександрійський ліцей № 10. Дівчата вступили до університету у 2020 році, навчалися у Польщі за програмами подвійного диплома, польську мову опанували так, що могли сміливо йти навчати її інших.

      Зараз ділиться своїми враженнями Аня Язвенко:

      «Йдучи у доросле життя, я мріяла про незабутні студентські роки, але пандемія, на жаль, внесла свої корективи. Вже на 4 курсі завдяки гарним викладачам та сумлінній моїй праці наважилася працювати у школі – стала класним керівником 5 класу та вчителем української та польської мови. Я почала працювати у ліцеї № 10 міста Олександрія.  Перший рік у ролі вчителя був надзвичайно важким, адже вивчену теорію треба було застосовувати на практиці. Кожен день я вчилася чомусь новому, стикалася з проблемами: перші уроки, повітряні тривоги, шкільна документація, поведінка дітей, непорозуміння з батьками. Іноді опускалися руки, не вистачало підтримки, часу та натхнення, постійні емоційні стреси заважали. Важко було також поєднувати роботу з навчанням в університеті. Але найголовнішим досягненням першого року роботи став набутий досвід, любов дітей і 6 похвальних листів). За рік моє серце розподілилося на 33 рівних частини, кожній дитині вистачило місця!

      Випускний рік, іспити, вступ до магістратури – усе це потребувало витримки та віри у свої сили. Наступним рівнем буде магістратура, адже хочеться покращити свої знання з профільних предметів, опанувати те, без чого важко буде у професії.

      За чотири роки моє життя дуже змінилося. Проте у мене чітко сформувалася позиція найнаполегливішої і цілеспрямованої людини, котру не зломлять ніякі труднощі – ні у роботі, ні в особистому житті».

       

      Далі буде…

      Підготувала – О. Дуденко (фото – з архіву Анни)

      16.07.2024

      Переглядів 99