Поділитися новиною

З Анею ми познайомилися на 3 курсі, коли разом опановували таємниці синтаксису рідної мови. Старанна студентка, відмінниця. Дуже активна, креативна, з лідерськими задатками. Була переможницею усіх олімпіад, які ми проводили з української мови, Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика.

Влітку 2023 р. почула, що Аня вже влаштувалася працювати у гімназію № 4. Учителем польської. Йшла війна, карантин тільки відступив, проте Аню це не лякало: впевнено заходила в клас, дарувала всім свою чарівну усмішку і вчила того, що добре знає сама. Її враження від 1-го року роботи в школі:

«4 курс став для мене новим випробуванням на шляху до успіху, а саме через те, що я отримала звання не просто студентки факультету філології та журналістики, а й учителя польської мови та української мови і літератури. Уманська гімназія № 4 прийняла мене із теплими обіймами, за що я безмежно вдячна адміністрації та колективу. Хоча, чесно кажучи, усе сталося для мене так швидко, що я й не встигла отямитися, як сиділа вже за своїм учительським столом. У мене був час (майже місяць) до початку навчального року, щоб я могла опанувати основну документацію, перейняти досвід колег-наставників, налаштувати себе на особистість «Я – учитель».

Але без труднощів неможливо крокувати далі. І першою зупинкою було створення календарно-тематичного планування з польської мови. Прикладів в інтернеті було небагато, тому надіятись можна було тільки на себе. Насправді я переймалась саме через те, що це перший офіційний документ, важливий для подальшої співпраці з учнями, а тому просто боялася зробити помилку. Та дарма хвилювалась: завуч з навчально-виховної роботи та вчителі розказали й показали все на пальцях. І я успішно справилась із цим завданням.

Потім електронний журнал. Коли із паперовим я досі мала справу, то ось цей, нещодавно введений електронний, я бачила вперше. Оскільки це пов’язано з роботою з комп’ютером, то я була впевнена, що для мене це буде неважко. Але хвилювань було ще більше, адже якщо ще календарно-тематичне планування я можу трішки коригувати під час навчального процесу, аби вдало охопити всі теми і учні змогли краще засвоїти матеріал, то зауваження у веденні журналу для мене стало б вироком (на щастя, і з цим у мене не було проблем).

І от 1 вересня. Я стою на лінійці і ловлю на собі погляди дітей, адже з ними я ще не була знайома, і це змушувало моє серденько тріпотіти (ніколи й подумати не могла, що для мене буде важлива думка дітлахів, але ж це вже не просто якісь дітки, а мої любі учні). Спочатку було трохи дивно чути у свій бік «Анно Анатоліївно». Але з часом я звикла. Фідбек від дітей додавав неабиякої мотивації у роботі. Крім того, завдяки «Школі молодого вчителя» у нашій гімназії я могла поділитися хвилюваннями, запитати поради та почути всілякі круті «лайфхаки» для успішної роботи зі здобувачами освіти. Наш психолог та асистенти вчителів стали добрими феями на шляху до легкої співпраці із дітками з ООП. Я була безмежно щаслива, що моя перша робота у ролі вчителя була саме в цій гімназії та в цьому колективі.

Приємно й було чути від викладачів університету «наші колеги», адже ще декілька місяців до цього це було щось ніби далеке й недосяжне. Саме підтримка і розуміння викладачів допомагали легко поєднувати навчання з роботою. Вони завжди йшли на звʼязок, надавали у будь-який час консультації, підбадьорювали, давали поради не тільки в навчанні, а й в роботі, були психологами та друзями.

Цей рік минув для мене навіть швидше від попередніх. Він був насичений радісним дитячим сміхом, перемогами, обіймами, смачною кавою на великій перерві в учительській, освітніми зустрічами з викладачами та співпрацею з новою собою.

Саме тому я маю бажання продовжити своє навчання та здобути ще освітній рівень «Магістр». До скорої зустрічі, мій рідний УДПУ!».

Зауважимо, що Аня – активна студентка і зараз. Проводить індивідуальні лінгвістичні дослідження, охоче бере участь у студентських конференціях, виступає на пленарних і секційних засіданнях. Вона знаходить час на все. А ще паралельно навчається на фізматі (ви про це знали?), бо, крім любові до мов, має палку прихильність до точних наук. Особистість багатогранна!

По секрету додам: мій син навчається у гімназії № 4 і польську вчить саме з Анною Анатоліївною. Тому про неї як учителя знаю, як кажуть, з перших вуст. Знайома і педагогічним колективом школи, який справді заслуговує найкращі відгуки.

Приємно читати такі дописи наших випускників бакалаврату! Хай щастить їм на професійній ниві! Успішного завершення навчання на другому рівні освіти і любові від вихованців!

Підготувала – О. Дуденко (фото – з архіву Анни)

" data-title="Перший рік роботи позаду… Враження наших студентів від нього. Епізод 2. Аня Рудницька">