Чесно кажучи, ще ніколи перша пара не була такою приємною. Подякувати за це варто головній натхненниці заходу – Павленко Марині Степанівні. А ще – нашій 23-ій групі, куратором якої Марина Степанівна є. Адже саме студенти нашої групи взяли найбільшу участь у підготовці: Софія Терлецька розробила “поетичне ворожіння” для виступаючих, Вікторія Дзярик і Тарас Гедзун стали його прекрасними ведучими, а всі ми з усіх сил прикрасили аудиторію, де відбувалося дійство. 

Твори, які пролунали на святі, нікого не залишили байдужими. Зокрема, мене вразила поезія про маму (а про маму читали й Вікторія Заячковська, й Катерина Кушнір) і розчулив до сліз вірш про бабусю (Софії Терлецької).

Сподобалася лірика Наталі Кучеренко, Влада Шукайла, Вікторії Капуловської та Артема Гончарука. 

Гарно заявили про себе першокурниці: Вікторія Бучак, Любов Крижанівська, Лілія Вдовиченко, Владислава Півненко, Олександра Омельчук, Роксонала Білозор, Анна Даскал, Анна Ніколаєнко, Ангеліна Цілієвська, Валерія Солош.

Тут я вкотре насолоджувалася творчістю Вероніки Вишинської, її своєрідний стиль написання захоплює силою, прямотою та бездоганністю!

Була приємно вражена, що наші студенти вміють писати не тільки віршовані твори, а й прозу, як-от Настя Кириленко.

А ще, вкотре переконалася, що любов до поезії і талант до її написання залежить не від вибору професії та роду діяльності, оскільки своїм творінням порадував нас навіть викладач Національного університету садівництва, кандидат сільськогосподарських наук Ігор Діденко. “Вітання вашій Садовій, 28 – від нашої Інститутської, 1”, – дуже дотепно сказав він.

Зворушливо читав свої вірші й інший кандидат наук та учасник літоб’єднання – В’ячеслав Буян.

А як здивувала всіх Людмила Дронь: її ми звикли бачити як фотографа (та й зараз матеріал оформлений її світлинами), а тут вона вона виступила ще й як автор чудової лірики!

Як писала Ліна Костенко: “Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі”. І справді, в холодний осінній ранок п’ятниці зігрівала душу поезія. Дуже хочеться, щоб таких заходів було більше, адже ми – філологи і наша зброя – це слово, яким зможемо змінити світ.