Поетичний вінегрет

Цього разу засідання університетського літоб’єднання імені Миколи Бажана мимоволі перетворилося на невеличку кухню. По-перше, через назву – «Поетичний вінегрет», адже напередодні домашнім завданням для кожного учасника була жменя розрізнених випадкових слів, написаних на клаптиках паперу: із них треба було «скомпонувати» цілісний художній твір. По-друге, через різноманітність творчих манер самих присутніх авторів і, нарешті – через гарячі дискусії стосовно «приготування» поетичних страв.

Наприклад, коли йдеться про болючі теми російсько-української війни і політичних перипетій в Україні, точніше, відображення їх у літературі, то Влад Шукайло і Юрій Кисельов – прихильники відвертого прямого називання речей своїми іменами. Софія ж Кримовська та керівник літоб’єднання Марина Павленко пропонують більш «метафоричні» «рецепти»: вони бояться, аби не «забалакати» зайвим «мітингантством» справді важливі речі й поняття.

Те ж саме стосується і тем кохання. Віталій Красновид пише про нього коротко й лаконічно, але – «вбивчо», Богдан Гроза – часом брутально, але дуже пристрасно. Вікторія Капуловська, Каріна Дробот і Наталя Кучеренко – більш ніжно, зі смаковими асоціаціями («вінегрет» же!) але й – багатослівніше. Катя Кушнір просто вразила присутніх цікавою сентенцією, що взимку, коли холодно і тільки «очі стирчать з-під шмаття», кохання проявляється краще, ніж улітку.

Словом, скільки людей – стільки й «рецептів».

Зрештою, було цікаво і «смачно».

Наступна тема – «Любов» (як варіант, на вибір бажаючих – «Еротична поезія»), теж обіцяє бути цікавою і не менш «апетитною».