Рідна мова і в свято, і в будень

Доцент кафедри української літератури, українознавства та методики їх викладання УДПУ, член Національної спілки письменників України Марина Павленко недавно була запрошена у спеціальну школу-інтернат №4 для дітей з ослабленим зором у Пущі-Водиці. Кілька років тому вона вже виступала в цій школі, й у дітей та вчителів зосталися гарні враження та спогади. Тож тепер викладач інтернату Пруднікова Ірина Володимирівна вирішила ті враження «поновити». Тим паче, віднедавна в сьомих класах за офіційною шкільною програмою вивчається повість М. Павленко «Русалонька із 7-В…».

Цього разу розмова йшла насамперед про рідну мову, яку, за словами Марини Степанівни, треба вживати не тільки на свято чи на офіційних заходах: «нею потрібно розмовляти всюди: в магазинах, удома, на вулиці. Нею треба освідчуватися, казати високі слова і – сваритись, урешті-решт (багата українська мова прекрасно надається до всього), але – користуватись. І тоді мова буде вдячна нам, вона буде ще багатшою і гнучкішою».

Ну й, звісно, було сказано й про те, що саме книжка і читання є найкращими засобами вивчення мови, збагачення нашого словникового запасу.

Хочеться вірити, що глядачі, які, зі зрозумілих причин, тут переважно російськомовні, візьмуть до уваги сказане і врахують у власному житті. Принаймні, вони точно з великим захопленням слухали уривки з книжок, які зачитувала гостя, і ще довго потім ділилися між собою та з гостею приємними враженнями.