«Русалонька із 7-В…» – вона і в Запоріжжі «РУСАЛОНЬКА»))

Нещодавно доцент кафедри української літератури, українознавства та методики їх викладання Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, член Національної спілки письменників України Марина Степанівна Павленко на запрошення запорізьких читачів відвідала Запорізький національний університет і гімназію «Сузір’я» міста Оріхів Запорізької області.

Розмова і там, і там була, як завжди: про книгу, про читання, про українську літературу й шкільну програму. Як завжди, Марина Павленко намагалась зруйнувати усталені ще з радянських часів стереотипи про «недоторканність» і «святість» перелічених щойно понять. І переконати присутніх, що, замість переляканого «благоговіння» у ставленні до книг, до письменників і до шкільної програми їх краще просто читати: не погоджуючись, захоплюючись і дискутуючи. «Хай книжка просто працює, і тоді любов до літератури прийде сама», – каже вона.

Судячи з відгуків запорізьких студентів філологічного факультету, які навіть висловили палке бажання бачити Марину Степанівну своїм викладачем, «у якого б точно ніхто не тікав із пар», розмова зачепила важливі «точки» і сподобалась.

А бібліотекарі, вчителі та школярі Оріхівської гімназії здивували ще й неймовірно вдалими інсценізаціями книг Марини Павленко «Миколчині історії», «Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів та «Русалонька із 7-В…». Виявляється, гімназія має всі книги авторки і читачі їх добре знають!

А тепер в оріхівчан з’явилася ще й книга Степана Павленка «Вічність така коротка».

Присутні на зустрічі журналісти мерщій надрукували про це матеріал у місцевій газеті «Оріхів-сіті», а талановиті учні дали на рецензування й пораду Марині Степанівні  власні поетичні й прозові спроби. На що письменниця пожартувала, що тепер і вони стали учасниками університетського літоб’єднання імені Миколи Бажана.