Тим паче, тут, як і повсюди в Україні, ще досі не звикли, що письменник, якого вивчають у школі, може бути “живим”, ба – навіть розкутим, веселим і нешаблонним. І що такою самою живою, не муміфікованою і не “нафталіновою” може бути й українська книжка.

“Русалонька із 7-В…” – повість не тільки для дітей, а й для дорослих, – ділилася враженнями своїх колег завуч Запорізької ЗОШ №34, – але всі ми прийшли до висновку, що нарешті в програмі з української літератури з’явився “нормальний” твір”.

“Діти були дуже здивовані, що письменниця – “нормальна й цікава людина”, –  відгукуються вчителі Запорізького ліцею №105.

“Пусть она говорит еще”, – просили свою вчительку школярі ЗОШ №4, коли Марина Павленко завершила свій виступ і вже сім раз попрощалася зі слухачами, а вони все ще сиділи.

Дуже тепло приймали письменницю школярі і вчителі (на чолі з прекрасною Безверхньою Іриною Олексанрівною) Запорізької гімназії №2, які, до того ж, створили неймовірно святкову різдвяну атмосферу в залі, де відбувалося дійство.

Цікаво і жваво пройшли зустрічі в школах №11, 93 і 95.

А хлопці-семикласники Класичного ліцею після зустрічі навіть ухитрилися поцілувати авторці руку.

Звісно, на кожній зустрічі гостя добрим словом згадувала і своє місто Умань та рідний педуніверситет імені Павла Тичини.

Хочеться вірити, що подібні заходи не тільки залишають приємні враження і руйнують стереотипи й упередження щодо української книжки, але й дадуть хороші плоди для успіху й процвітання України.