Тарас Шевченко – майстер живопису та графіки

У рамках святкування 206-ої річниці з дня народження Тараса Григоровича Шевченка 10 березня студентки 2 курсу 1 групи (спеціалізація «Польська мова») факультету української філології (куратор – канд. філол. наук, доцент кафедри слов’янських мов та зарубіжної літератури Г. В. Осіпчук) організували і провели тематичний виховний захід.

Головне завдання, яке майбутні професійні філологи окреслили перед собою, – це трактування мистецької спадщини Кобзаря-художника. Студентки презентували найкращі картини Тараса Шевченка, розповідали про історію їхнього створення та вказували місце теперішнього перебування репродукцій.

Вероніка Чернявська детально охарактеризувала ранню художню творчість Т. Шевченка (1830–1847 рр.), продемонструвала картини митця «Портрет дівчини з собакою» (1838),  «Сон бабусі та внучки» (1840), «Циганка-ворожка» (1841), «Катерина» (1842), «Смерть Богдана Хмельницького» (1843) та інші. Студентка відзначила, що в останні роки цього періоду художник намалював серію акварельних портретів з натури, найкращим з яких є портрет Є. П. Гребінки (1837), та наголосила, що збереглося понад 800 творів митця (за всі періоди його творчості), що дійшли до нашого часу в оригіналах і частково в гравюрах на металі й дереві. Було акцентовано увагу учасників кураторської години на тому, що картини цього періоду є дуже різноманітними за характером, жанрами й технікою виконання.

Художню спадщину Т. Шевченка 1847–1850 рр. презентувала Катерина Маслянко. Вона відзначила, що більшість акварелей і малюнків цього періоду митець виконав як художник Аральської експедиції під час переходу з Орської фортеці до укріплення Раїм, у ході першого та другого плавання Аральським морем, і в період перебування в Оренбурзі. Студентка презентувала такі замальовки: «Експедиційний табір у степу» (1848), «Крутий берег Аральського моря» (1849), «Казахи в юрті», «Розп’яття» (1850)  інші.

Творчість Тараса Шевченка періоду заслання, який пройшов у Новопетровському укріпленні в 1851–1857 рр., охарактеризувала Анна Яременко, яка деталізувала виразну соціальну спрямованість реалістичного мистецтва митця. Продемонстровано картини: «Сад біля Новопетровського укріплення» (1853), «Новопетровське укріплення з Хівінського шляху» (1856). У пейзажах цього періоду простежується глибоке відчуття Шевченком природи Казахстану, втілене, зокрема, в малюнках з натури: «Тріо» (1851), «Пісня молодого казаха» та ін.

Анна Поліщук ознайомила слухачів із художньою творчістю Т. Шевченка 1857–1861 рр. Студентка наголосила, що митець був позбавлений можливості працювати в олійному живописі, тому всю увагу віддав графіці й досяг у ній надзвичайних успіхів. Картини-пейзажі «В Астрахані» (1857), «Дві дівчини» (1858), «Дуб» (1860) намальовані олівцем на вузьких смужках тонованого чи білого паперу.

Тетяна Похольчук розповіла, що уявлення про мистецьку спадщину Шевченка доповнюють відомості про понад 270 втрачених і досі не знайдених авторських робіт; крім того, його мистецькій спадщині приписують чимало творів живопису й графіки інших авторів (досі зареєстровано 263 таких картини). Як висновок, відзначено, що творчість Шевченка-художника є не менш багатою і цікавою, ніж поетична спадщина. Картини митця мають загальнонародне визнання та принесли її творцеві славу.

Виховний захід був актуальним, цікавим і пізнавальним, а для характеристики мистецької спадщини Т. Шевченка, як ніколи, актуальним є крилатий вислів німецького письменника Ліона Фейхтвангера: «Талановита людина талановита в усьому!»