Дякую, ваше повідомлення відправлено!

Виникла помилка. Спробуйте ще раз!

Зв`язок з адміністратором


    Скринька довіри


      Факультет філології та журналістики

      Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

      Друк Друк
      Поділитися новиною

      У рамках святкування Дня міста на факультеті української філології 24 вересня відбулися поетичні читання «Умань крізь жіночі й чоловічі окуляри: Віра Балдинюк, Інна Снігур, Раїса Троянкер, Петро Поліщук…». Студенти 31, 32, 32а, 35 груп мали можливість побачити Умань очима Віри Балдинюк, провінційну, п’янку, довірливу, стареньку, найріднішу в цілім світі. «Чи зраджують тебе, моя старенька? // Кого з жінок не зрадило життя…» Наталя Зарудняк поділилась із третьокурсниками спогадами про студентські роки Віри Балдинюк, яка теж навчалася на факультеті  української філології УДПУ.

      Разом із творами Інни Снігур присутні поринули у світ «прадавніх сивих тіней», у якому «тінь графа декламує вірші», «Десь за минулим тужить скрипка, // А вулицями мчать карети… // Коханок тіні на портретах…».

      І п’є туман віків задуму…

      Пірнула тінь ченця в провулок,

      Де монастир, її притулок…

      І п’є туман віків задуму…

      …Чекає ранку древня Умань…

      А от світ поезій Раїси Троянкер (Рай Я) невід’ємний від єврейського світу Умані: «будинки ,- похилі сліпі ліліпути, // І виситься тільки камінна стара синагога…»; «Тато мій, він такий старий, // як пожовклі листки Талмуду». Умань Р. Троянкер – це маленьке місто, глуха провінція, «де не чути трамвайного дзенькоту, де любов переллята по вінця». Це – «маленький город Умань. Конный махновский разъезд…». Це – містечко, «Воно, як салон старомодний, // Весь в нафталіні, із скрині старої здобутий. // Очі будинки примружать, трахомні й голодні, // Очі, що в них причаївся одвічний століттьовий смуток».

      А от «Я – цинік. Себто втомлений романтик» Петро Поліщук данину місту віддає своїм захопленням уманськими жінками.  Особливо нас заворушив твір «А гарна жінка завжди гарна», який він присвятив колишній викладачці УДПУ, надзвичайній красуні – В.Ф. Мішкуровій:

      Минає світу суть примарна.

      І навіть музика – не та…

      А гарна жінка завжди гарна.

      В зимі, і в літі, і – в літах.

      І на завершення присутні висловили побажання почути вірші ще одного викладача факультету – незрівнянного Василя Денисюка.

       

       

      " data-title="Умань крізь жіночі й чоловічі окуляри">

      Умань крізь жіночі й чоловічі окуляри

      У рамках святкування Дня міста на факультеті української філології 24 вересня відбулися поетичні читання «Умань крізь жіночі й чоловічі окуляри: Віра Балдинюк, Інна Снігур, Раїса Троянкер, Петро Поліщук…». Студенти 31, 32, 32а, 35 груп мали можливість побачити Умань очима Віри Балдинюк, провінційну, п’янку, довірливу, стареньку, найріднішу в цілім світі. «Чи зраджують тебе, моя старенька? // Кого з жінок не зрадило життя…» Наталя Зарудняк поділилась із третьокурсниками спогадами про студентські роки Віри Балдинюк, яка теж навчалася на факультеті  української філології УДПУ.

      Разом із творами Інни Снігур присутні поринули у світ «прадавніх сивих тіней», у якому «тінь графа декламує вірші», «Десь за минулим тужить скрипка, // А вулицями мчать карети… // Коханок тіні на портретах…».

      І п’є туман віків задуму…

      Пірнула тінь ченця в провулок,

      Де монастир, її притулок…

      І п’є туман віків задуму…

      …Чекає ранку древня Умань…

      А от світ поезій Раїси Троянкер (Рай Я) невід’ємний від єврейського світу Умані: «будинки ,- похилі сліпі ліліпути, // І виситься тільки камінна стара синагога…»; «Тато мій, він такий старий, // як пожовклі листки Талмуду». Умань Р. Троянкер – це маленьке місто, глуха провінція, «де не чути трамвайного дзенькоту, де любов переллята по вінця». Це – «маленький город Умань. Конный махновский разъезд…». Це – містечко, «Воно, як салон старомодний, // Весь в нафталіні, із скрині старої здобутий. // Очі будинки примружать, трахомні й голодні, // Очі, що в них причаївся одвічний століттьовий смуток».

      А от «Я – цинік. Себто втомлений романтик» Петро Поліщук данину місту віддає своїм захопленням уманськими жінками.  Особливо нас заворушив твір «А гарна жінка завжди гарна», який він присвятив колишній викладачці УДПУ, надзвичайній красуні – В.Ф. Мішкуровій:

      Минає світу суть примарна.

      І навіть музика – не та…

      А гарна жінка завжди гарна.

      В зимі, і в літі, і – в літах.

      І на завершення присутні висловили побажання почути вірші ще одного викладача факультету – незрівнянного Василя Денисюка.

       

       

      25.09.2020

      Переглядів 248