Вельмишановна і дорога Наталіє Петрівно!

Дозвольте у цей знаменний день – День Вашого ювілею – пригадати декілька етапів мого особистого й наукового зростання, яскраво пов’язаних із Вашою доброзичливою увагою та підтримкою. Ці увага і підтримка супроводжували мене ще з дитинства, коли я, школяр, навчався у класі, керівником якого були Ви. І тоді, і нині материнське ставлення до учнів, а згодом студентів і молодших колег було, на моє переконання, найприкметнішою ознакою Вашої особистості. Ви завжди не лише необхідною порадою, а й практичними справами повсякчас доводите це. Потім, під час роботи в Уманському державному педагогічному інституті, і завдяки великою мірою Вашим зусиллям, в університеті імені Павла Тичини я повсякчас відчував Вашу підтримку, доброзичливе ставлення, вміння делікатно й ненав’язливо допомогти у розв’язанні як поточних, так і на далеку наукову й навчальну перспективу спрямованих цілей і завдань. Не випадково ж кажуть: справжній Наставник не той, хто весь час повчає, а той, хто вміє створити таку атмосферу довкола себе, коли учневі хочеться наслідувати свого Вчителя. Нині з висоти вже набутого науково-педагогічного досвіду я можу стверджувати: Ви є саме таким Учителем. Учителем з великої літери.

Ваш авторитет у науці та педагогічній майстерності засвідчує не лише високе й заслужене звання Професора, не лише відкриті Вами нові, незвідані до того обрії фольклористики, етнографії, краєзнавства, українознавства, не лише створені Вами унікальні на теренах не лише України науково-дослідницькі лабораторії, не тільки більш ніж посутня кількість публікацій в авторитетних, європейського й світового рівня джерелах, а й, як на мене, головне.  Плеяда вчених та фахівців високого рівня кваліфікації, що їх уже виховала й продовжує виховувати Професор Наталя Петрівна Сивачук. Я щиро пишаюсь належністю до цієї плеяди.

Тож у цей День зичу Вам, мій Учителю, обов’язкових здоров’я, щастя, відданих учнів, утілення найзаповітніших задумів!

З повагою – Віталій Рибчак.