Скринька довіри

    Ваше ім'я (обов'язково)

    Тема

    Ваше повідомлення

    uk Українська

    Факультет української філології

    Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

    Друк Друк
    Поділитися новиною

    Модератори заходу: Ірина Хемчян, завідувач відділу науково-методичної, соціокультурної та міжнародної діяльності ДНПБ України ім. В.О. Сухомлинського, голова секції працівників шкільних бібліотек Української бібліотечної асоціації та Анастасія Апенько, бренд-менеджер видавництва «Ранок».

    Для участі була запрошена й доцент кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання УДПУ, член Національної спілки письменників України Марина Павленко, яка поділилась і своїми «лайфхаками» щодо прищеплення любові до читання.

    Зазначивши серед іншого, що книжка – це «гантеля» для мозку, а читання – фітнес для мозку, це «здорова їжа», що книжка робить нас красивими (бо «тупа людина красива тільки поки не заговорить»), збагачує наш словниковий запас як ніщо інше (а отже, поможе нам освідчитися в коханні чи влаштуватися на роботу в круту фірму), що книга поможе навіть вести сторінку в мережі цікавіше й успішніше, що читання – це праця, а те, що вимагає праці, залишає глибші враження, – Марина Степанівна наголосила, що сприймати читання варто насамперед не як працю, а як насолоду.

    «Коли я працювала в школі, та й тепер, зі студентами Уманського педуніверситету, – зазначила вона, –  я також практикувала й практикую таке собі читання-«інтригу»: коли в кінці уроку (лекції) хвилин 15 я читаю шматочок якоїсь прецікавої книжки. Наступного разу невимушено й без жодного «роздавання оцінок» той уривок «згадуємо», обговорюємо й – читаємо ще розділ-другий. Побачивши, що через кілька таких «сеансів» слухачі зацікавились твором, можна раптово почати читати іншу книжку. По-перше, за таких умов діти мають змогу послухати Художнє Слово (де вони ще мають таку приємність?), по-друге, якщо хоч один-два після цього підуть шукати цю книжку в бібліотеці, уже все недаремно. А як це зближує тебе й твоїх вихованців: як і в «сімейному читанні», ви-бо переживаєте спільні пригоди й пристрасті!..

    Отже, замість нарікати, може, варто просто – почати читати?..»

    Варто зазначити, що під час прямої трансляції семінару на «YouTube» під час виступу Марини Павленко в чаті було чимало схвальних відгуків про почуте.

     

    " data-title="З нагоди Міжнародного дня дитячої книги">

    З нагоди Міжнародного дня дитячої книги

    2 квітня, в Міжнародний день дитячої книги відбувався Всеукраїнський семінар «Мотивація Digital покоління до читання», організований Державно-науковою педагогічною бібліотекою України імені В.О.Сухомлинського та видавництвом «Ранок «(Харків).

    Модератори заходу: Ірина Хемчян, завідувач відділу науково-методичної, соціокультурної та міжнародної діяльності ДНПБ України ім. В.О. Сухомлинського, голова секції працівників шкільних бібліотек Української бібліотечної асоціації та Анастасія Апенько, бренд-менеджер видавництва «Ранок».

    Для участі була запрошена й доцент кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання УДПУ, член Національної спілки письменників України Марина Павленко, яка поділилась і своїми «лайфхаками» щодо прищеплення любові до читання.

    Зазначивши серед іншого, що книжка – це «гантеля» для мозку, а читання – фітнес для мозку, це «здорова їжа», що книжка робить нас красивими (бо «тупа людина красива тільки поки не заговорить»), збагачує наш словниковий запас як ніщо інше (а отже, поможе нам освідчитися в коханні чи влаштуватися на роботу в круту фірму), що книга поможе навіть вести сторінку в мережі цікавіше й успішніше, що читання – це праця, а те, що вимагає праці, залишає глибші враження, – Марина Степанівна наголосила, що сприймати читання варто насамперед не як працю, а як насолоду.

    «Коли я працювала в школі, та й тепер, зі студентами Уманського педуніверситету, – зазначила вона, –  я також практикувала й практикую таке собі читання-«інтригу»: коли в кінці уроку (лекції) хвилин 15 я читаю шматочок якоїсь прецікавої книжки. Наступного разу невимушено й без жодного «роздавання оцінок» той уривок «згадуємо», обговорюємо й – читаємо ще розділ-другий. Побачивши, що через кілька таких «сеансів» слухачі зацікавились твором, можна раптово почати читати іншу книжку. По-перше, за таких умов діти мають змогу послухати Художнє Слово (де вони ще мають таку приємність?), по-друге, якщо хоч один-два після цього підуть шукати цю книжку в бібліотеці, уже все недаремно. А як це зближує тебе й твоїх вихованців: як і в «сімейному читанні», ви-бо переживаєте спільні пригоди й пристрасті!..

    Отже, замість нарікати, може, варто просто – почати читати?..»

    Варто зазначити, що під час прямої трансляції семінару на «YouTube» під час виступу Марини Павленко в чаті було чимало схвальних відгуків про почуте.

     

    05.04.2021

    Переглядів 25