Дякую, ваше повідомлення відправлено!

Виникла помилка. Спробуйте ще раз!

Зв`язок з адміністратором


    Скринька довіри


      Факультет філології та журналістики

      Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

      Друк Друк
      Поділитися новиною
      Ой хустино, хустиночко!

      Мережана, шита….

      Тарас Шевченко

      Дивовижну традицію гуртування молоді виплекали українці – вечорниці!

      З ініціативи куратора 12 групи Наталії Осіпенко для студентської молоді було організовано вечорниці до Дня української хустки (ДУХ). Аби відчути народний колорит свята, дівоча громада, уквітчана хустками, помандрувала в село Полянецьке до музею-садиби «Лялькова хата».

      Вечорниці в ляльковій хаті

      Як годиться, за українськими традиціями, на дорозі, біля хати, гурт зустрічала гарно вбрана господиня пані Ірина Утятіна. Уже на порозі оселі усі відчули домашній затишок – тепло розтопленої печі та розмай домашнього начиння.

      Дівчата біля печі

      Пані Ірина люб’язно зустріла гостей, розповіла про традиції української хустки, показала свої лялькові витвори з листя кукурудзи, продемонструвала на дівчатах регіональні особливості вив’язу хусток. Потім пригощала смачними варениками з картоплею і капустою, запашним чаєм і домашнім печивом. Застілля супроводжувалося веселими конкурсами, ворожінням та народними піснями.

      Частування на вечорницях

      На вечорницях дівчата дізналися, що справжня українська хустка була з однотонної натуральної тканини, яку вишивали бавовняними або шовковими нитками. Орнамент був переважно геометричний, деколи – рослинний.

      Сучасні вишиті хустки. Автор – Тетяна Дубовець, м. Черкаси.

      Сучасні вишиті хустки. Автор – Тетяна Дубовець, м. Черкаси.

      Пані Ірина зауважила, що особливість саме української хустки у способі пов’язування. Для кожної вікової групи він був свій. Для дівочого вив’язу використовували шовкові хустки, які обертали навколо голови та прикрашали квітами. Жінки ніколи не носили одну хустку, а зазвичай декілька. Заміжні жінки під хустку одягали очіпок.

      Мальовані фабричні хустки не є складовою автентичного народного українського вбрання. Вони ввозились в Україну переважно з росії (місто виготовлення – Павловський Посад, звідси назва хустки – павлопосадська хустина), Європи, Америки та навіть Японії. Більш якісними і дорогими були імпортні хустки, дешевими – російські.

      В Україні радянського періоду хустки виробляли на Київській та Баранівській фабриках. Тому у більшості людей до нашого часу залишилися саме барвисті хустки, автентичних зразків дуже мало, адже  були знищені під час розкуркулення, голодоморів, Другої світової війни.

      Також в історії України є сторінки еміграції населення в Америку й інші країни, яку спричинили економічні, соціальні та політичні утиски та національний гніт з боку російської та австро-угорської імперій. У той час доволі розповсюдженою стала традиція передавати в Україну американські мальовані хустки.

      Отже, питання української хустки сьогодні залишається актуальним. Важливо, що після вечорниць, у дівчат зародилося бажання навчитися вишивати традиційні хустки.

      Квітни, хустино, живи, Україно!

      Наталія Осіпенко

       

      " data-title="Вечорниці до Дня української хустки">

      Вечорниці до Дня української хустки

      Ой хустино, хустиночко!

      Мережана, шита….

      Тарас Шевченко

      Дивовижну традицію гуртування молоді виплекали українці – вечорниці!

      З ініціативи куратора 12 групи Наталії Осіпенко для студентської молоді було організовано вечорниці до Дня української хустки (ДУХ). Аби відчути народний колорит свята, дівоча громада, уквітчана хустками, помандрувала в село Полянецьке до музею-садиби «Лялькова хата».

      Вечорниці в ляльковій хаті

      Як годиться, за українськими традиціями, на дорозі, біля хати, гурт зустрічала гарно вбрана господиня пані Ірина Утятіна. Уже на порозі оселі усі відчули домашній затишок – тепло розтопленої печі та розмай домашнього начиння.

      Дівчата біля печі

      Пані Ірина люб’язно зустріла гостей, розповіла про традиції української хустки, показала свої лялькові витвори з листя кукурудзи, продемонструвала на дівчатах регіональні особливості вив’язу хусток. Потім пригощала смачними варениками з картоплею і капустою, запашним чаєм і домашнім печивом. Застілля супроводжувалося веселими конкурсами, ворожінням та народними піснями.

      Частування на вечорницях

      На вечорницях дівчата дізналися, що справжня українська хустка була з однотонної натуральної тканини, яку вишивали бавовняними або шовковими нитками. Орнамент був переважно геометричний, деколи – рослинний.

      Сучасні вишиті хустки. Автор – Тетяна Дубовець, м. Черкаси.

      Сучасні вишиті хустки. Автор – Тетяна Дубовець, м. Черкаси.

      Пані Ірина зауважила, що особливість саме української хустки у способі пов’язування. Для кожної вікової групи він був свій. Для дівочого вив’язу використовували шовкові хустки, які обертали навколо голови та прикрашали квітами. Жінки ніколи не носили одну хустку, а зазвичай декілька. Заміжні жінки під хустку одягали очіпок.

      Мальовані фабричні хустки не є складовою автентичного народного українського вбрання. Вони ввозились в Україну переважно з росії (місто виготовлення – Павловський Посад, звідси назва хустки – павлопосадська хустина), Європи, Америки та навіть Японії. Більш якісними і дорогими були імпортні хустки, дешевими – російські.

      В Україні радянського періоду хустки виробляли на Київській та Баранівській фабриках. Тому у більшості людей до нашого часу залишилися саме барвисті хустки, автентичних зразків дуже мало, адже  були знищені під час розкуркулення, голодоморів, Другої світової війни.

      Також в історії України є сторінки еміграції населення в Америку й інші країни, яку спричинили економічні, соціальні та політичні утиски та національний гніт з боку російської та австро-угорської імперій. У той час доволі розповсюдженою стала традиція передавати в Україну американські мальовані хустки.

      Отже, питання української хустки сьогодні залишається актуальним. Важливо, що після вечорниць, у дівчат зародилося бажання навчитися вишивати традиційні хустки.

      Квітни, хустино, живи, Україно!

      Наталія Осіпенко

       

      13.12.2023

      Переглядів 178