Дякую, ваше повідомлення відправлено!

Виникла помилка. Спробуйте ще раз!

Зв`язок з адміністратором


    Скринька довіри


      Факультет філології та журналістики

      Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

      Друк Друк
      Поділитися новиною

      22 жовтня виповнюється 85 років від дня народження Бориса Ілліча Олійника (22 жовтня 1935 — 30 квітня 2017) – українського поета, перекладача, публіциста, державного і громадського діяча, дійсного члена Національної академії наук України, одного з фундаторів і голови Українського фонду культури, Героя України (2005), голови комітету з Національної премії України імені Т. Шевченка (1991, 2010 – 2016), віцепрезидента Парламентської асамблеї Ради Європи.

      Борис Олійник — автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, які друкувалися в Україні, в усіх республіках СРСР, перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами.

      Поет є лауреатом Державної премії СРСР (1975, за книгу «Стою на земле») і Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1983, за книги «Сива ластівка», «У дзеркалі слова», «Дума про місто»). Лауреат всеюгославської премії «Лицарське перо».

      Бориса Олійника називають дуже суперечливою постаттю, адже незважаючи на його діяльність, спрямовану на утвердження української державності, він до останнього був прихильником комуністичних поглядів.

      Та все ж пам’ятаються його найкращі твори, що ввійшли до скарбниці української поезії і не перестають нас хвилювати.

       

      Пісня про матір

      Посіяла людям
      літа свої, літечка житом,
      Прибрала планету,
      послала стежкам споришу,
      Навчила дітей,
      як на світі по совісті жити,
      Зітхнула полегко —
      і тихо пішла за межу.
      — Куди ж це ви, мамо?! —
      сполохано кинулись діти,
      — Куди ви, бабусю? —
      онуки біжать до воріт.
      — Та я недалечко…
      де сонце лягає спочити.
      Пора мені, діти…
      А ви вже без мене ростіть.
      — Та як же без вас ми?..
      Та що ви намислили, мамо?
      — А хто нас, бабусю,
      у сон поведе по казках?
      — А я вам лишаю
      всі райдуги із журавлями,
      І срібло на травах,
      і золото на колосках.
      — Не треба нам райдуг,
      не треба нам срібла і злота,
      Аби тільки ви
      нас чекали завжди край воріт.
      Та ми ж переробим
      усю вашу вічну роботу,-
      Лишайтесь, матусю.
      Навіки лишайтесь. Не йдіть.
      Вона посміхнулась,
      красива і сива, як доля,
      Махнула рукою —
      злетіли увись рушники.
      “Лишайтесь щасливі”,-
      і стала замисленим полем
      На цілу планету,
      на всі покоління й віки.

      Джерела: https://uk.wikipedia.org/wiki/Олійник_Борис_Ілліч; https://www.bbc.com/ukrainian/features-39765074; http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=5332

      " data-title="85 років від дня народження Бориса Олійника">

      85 років від дня народження Бориса Олійника

      22 жовтня виповнюється 85 років від дня народження Бориса Ілліча Олійника (22 жовтня 1935 — 30 квітня 2017) – українського поета, перекладача, публіциста, державного і громадського діяча, дійсного члена Національної академії наук України, одного з фундаторів і голови Українського фонду культури, Героя України (2005), голови комітету з Національної премії України імені Т. Шевченка (1991, 2010 – 2016), віцепрезидента Парламентської асамблеї Ради Європи.

      Борис Олійник — автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, які друкувалися в Україні, в усіх республіках СРСР, перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами.

      Поет є лауреатом Державної премії СРСР (1975, за книгу «Стою на земле») і Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1983, за книги «Сива ластівка», «У дзеркалі слова», «Дума про місто»). Лауреат всеюгославської премії «Лицарське перо».

      Бориса Олійника називають дуже суперечливою постаттю, адже незважаючи на його діяльність, спрямовану на утвердження української державності, він до останнього був прихильником комуністичних поглядів.

      Та все ж пам’ятаються його найкращі твори, що ввійшли до скарбниці української поезії і не перестають нас хвилювати.

       

      Пісня про матір

      Посіяла людям
      літа свої, літечка житом,
      Прибрала планету,
      послала стежкам споришу,
      Навчила дітей,
      як на світі по совісті жити,
      Зітхнула полегко —
      і тихо пішла за межу.
      — Куди ж це ви, мамо?! —
      сполохано кинулись діти,
      — Куди ви, бабусю? —
      онуки біжать до воріт.
      — Та я недалечко…
      де сонце лягає спочити.
      Пора мені, діти…
      А ви вже без мене ростіть.
      — Та як же без вас ми?..
      Та що ви намислили, мамо?
      — А хто нас, бабусю,
      у сон поведе по казках?
      — А я вам лишаю
      всі райдуги із журавлями,
      І срібло на травах,
      і золото на колосках.
      — Не треба нам райдуг,
      не треба нам срібла і злота,
      Аби тільки ви
      нас чекали завжди край воріт.
      Та ми ж переробим
      усю вашу вічну роботу,-
      Лишайтесь, матусю.
      Навіки лишайтесь. Не йдіть.
      Вона посміхнулась,
      красива і сива, як доля,
      Махнула рукою —
      злетіли увись рушники.
      “Лишайтесь щасливі”,-
      і стала замисленим полем
      На цілу планету,
      на всі покоління й віки.

      Джерела: https://uk.wikipedia.org/wiki/Олійник_Борис_Ілліч; https://www.bbc.com/ukrainian/features-39765074; http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=5332

      22.10.2020

      Переглядів 262