Дякую, ваше повідомлення відправлено!

Виникла помилка. Спробуйте ще раз!

Зв`язок з адміністратором


    Скринька довіри


      Факультет філології та журналістики

      Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

      Друк Друк
      Поділитися новиною
      Марина Павленко

      “У білого кролика – в кишенці смаколики, для Насті й Діани, Марини й Зоряни, для  Саші, для Юлі і для Леоніда, лиш прикро, що сон це, тож ми без обіду :)”.

      Мабуть, цим жартівливим віршем Юлії Гончар, написаним упродовж зустрічі, і варто розпочати “звіт” про чергове засідання літературного об’єднання імені Миколи Бажана. Було воно затишним і дуже душевним (попри ракети, які перед цим летіли на Україну всю ніч).

      На ньому наші прекрасні автори поділились і своїми літературними версіями, “До чого сняться білі кролики” (таким було д/з на цей раз), і – просто своїми текстами.

      Письменниця Юлія Гончар зробила мініпрезентацію своєї чудової глибокої нової збірки “Кульбабкові парашутики”, яка про відпускання.

      Доцент Леонід Козинський представив не лише свої зворушливі поезії, але й вміння чітко рахувати склади для ритму, а також – спогади про своє спілкування з незабутнім Іваном Драчем.

      Марина Павленко

      Олександра Щербатюк дуже слушно і сильно висловилась про білих кроликів і “чистоту”.

      Діана Кушнір поділилась чутливими ніжними віршами і не менш чутливими думками-почуттями про досвід, який вона взяла для себе з занять із керівницею об’єднання Мариною Степанівною Павленко.

      Вероніка Головтюк вразила віршем про прильоти красивих, але брехливих слів, провівши певну аналогію між стосунками та війною.

      Настя Кириленко заінтригувала новим шедевром зі своєї “Скарбнички недописаних речей”, і тепер усі знов просять її про продовження.

      А продовження таки ж буде!!!

      Принаймні, тема наступного домашнього завдання вже є, і викристалізувалась вона якраз у процесі засідання. “Про що мовчить Гугл” – ось яке наступне завдання!

      Фрагмент відео запису засідання тут:

      " data-title="До чого сняться білі кролики">

      До чого сняться білі кролики

      Марина Павленко

      “У білого кролика – в кишенці смаколики, для Насті й Діани, Марини й Зоряни, для  Саші, для Юлі і для Леоніда, лиш прикро, що сон це, тож ми без обіду :)”.

      Мабуть, цим жартівливим віршем Юлії Гончар, написаним упродовж зустрічі, і варто розпочати “звіт” про чергове засідання літературного об’єднання імені Миколи Бажана. Було воно затишним і дуже душевним (попри ракети, які перед цим летіли на Україну всю ніч).

      На ньому наші прекрасні автори поділились і своїми літературними версіями, “До чого сняться білі кролики” (таким було д/з на цей раз), і – просто своїми текстами.

      Письменниця Юлія Гончар зробила мініпрезентацію своєї чудової глибокої нової збірки “Кульбабкові парашутики”, яка про відпускання.

      Доцент Леонід Козинський представив не лише свої зворушливі поезії, але й вміння чітко рахувати склади для ритму, а також – спогади про своє спілкування з незабутнім Іваном Драчем.

      Марина Павленко

      Олександра Щербатюк дуже слушно і сильно висловилась про білих кроликів і “чистоту”.

      Діана Кушнір поділилась чутливими ніжними віршами і не менш чутливими думками-почуттями про досвід, який вона взяла для себе з занять із керівницею об’єднання Мариною Степанівною Павленко.

      Вероніка Головтюк вразила віршем про прильоти красивих, але брехливих слів, провівши певну аналогію між стосунками та війною.

      Настя Кириленко заінтригувала новим шедевром зі своєї “Скарбнички недописаних речей”, і тепер усі знов просять її про продовження.

      А продовження таки ж буде!!!

      Принаймні, тема наступного домашнього завдання вже є, і викристалізувалась вона якраз у процесі засідання. “Про що мовчить Гугл” – ось яке наступне завдання!

      Фрагмент відео запису засідання тут:

      30.06.2023

      Переглядів 137