До дня народження Ліни Костенко

Ранок 19 березня розпочався для 32 та 33 груп факультету української філології віршами Ліни Костенко. Творчість письменниці вивчається на четвертому курсі, але для більшості авторка стала улюбленою ще зі шкільних років.

Своєрідним вітанням до дня народження стало декламування улюблених творів Ліни Василівни. Кожен із присутніх читав ту поезію, яку першу згадував.
Розпочала поетичний вернісаж Н. Зарудняк, яка прочитала напам’ять «Пелюстки старовинного романсу», «Є вірші – квіти…», «Двори стоять у хуртовині айстр…», «Доля», «Любов Нансена», «Коректна ода ворогам», «Коли не можеш вітер змалювати».

Підхопила естафету Ліля Гарагуля, вона задекламувала улюблений вірш своєї мами «Затінок, сутінок, день золотий». Колись у школі вчителька дала можливість учням самим вибрати, який твір Ліни Костенко вчити напам’ять. Вибрали з мамою цей.
Наталя Бондарчук блискуче прочитала поезію «Крила». Знайомству із цим віршем завдячує Наталі Петрівні Сивачук, за що їй дуже вдячна. Не менш віртуозно виконала «Страшні слова, коли вони мовчать» її сестра Настя Бондарчук.

Делікатний і романтичний Артем Гончарук (це про таких, як він, у Ліни Костенко: «Якщо він лицар, жінка кине квітку») розчулив присутніх твором «Напитись голосу твого».
Вікторія Капуловська  почула з уст одного із черкаських письменників «Яка різниця – хто куди пішов?..», письменника не пам’ятає, а от вірш став улюбленим.
Без кохання на третьому курсі ніяк мне обійтися. Леся Дупік прозвучали рядками Ліни Костенко «Я хочу знати, любиш ти мене…», Анастасія Баранець  вразила пристрасним «Спини мене».

Ліна Костенко колись писала: «Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І може, це і є моя найвища сутність». Сьогодні вона сама стала частинкою душі мільйонів українців, які люблять її творчість.
P.S. Наступного дня ці ж групи на заняття з методики української літератури підготували урок за творчістю Ліни Костенко, на якому, окрім усього іншого. звучали твори й у виконанні самої письменниці.