Поділитися новиною

У межах заходів ушанування пам’яті Тараса Шевченка 15 березня професор Лариса Йовенко, доценти Наталія Осіпенко і Валентина Гончарук та старший викладач Наталя Зарудняк мали гарну нагоду відвідати гостьову лекцію «Шевченко і театр» доктора філологічних наук, професора кафедри української мови, літератури та методики навчання Глухівського національного університету імені Олександра Довженка Анатолія Олександровича Новикова.

Лектор захопив усіх присутніх такими фактами з життєтворчості Тараса Шевченка:

• Перша драматургічна спроба Т. Шевченка припадає на 1841 рік: це була трагедія «Никита Гайдай». Уривок із п’єси, написаний віршами упереміш із прозою, було надруковано в 1842 р. в журналі «Маяк». Події, що тут розгортаються, стосуються початку національно-визвольних змагань українського народу 1648–1654 років під проводом Богдана Хмельницького.
• У 1845 р. Т. Шевченко побував у Глухові. Там споруджено чудовий пам’ятник молодому Кобзареві.

• Т. Шевченка і актора М. Щепкіна єднала любов до театру, до рідної України, їхні долі були схожі: обоє були кріпаками, обох завдяки їхнім талантам викупили з кріпацтва. М. Щепкіну Кобзар присвятив дві поезії «Заворожи мені, волхве» і «Чигрине, Чигрине», а також написав його портрет. (Анатолій Новиков презентував ілюстрацію сцени з вистави «Москаль-чарівник» І. Котляревського, на якій зображено М. Щепкіна у ролі Чупруна).
• Трагедію «Никита Гайдай» Т. Шевченко через деякий час переробив на драму «Невеста» (події драми відбуваються у добу гетьмана Івана Виговського), планував написати ще драму «Слепая красавица» (доля цього твору, на жаль, невідома, також невідомо, чи Т. Шевченко її завершив).
• Шевченковою мелодрамою «Назар Стодоля» зацікавилася українська інтелігенція, яка мешкала у Санкт-Петербурзі. У ІІ пол. 1844 р. українські аматори поставили мелодраму на сцені домашнього театру Імператорської медично-хірургічної академії українською мовою, і вона мала неабиякий успіх. (Лектор зазначив, що в наші дні, в умовах війни, Шевченкова п’єса, в якій змальовується мужнє українське козацтво, готове повсякчас вийти на захист рідної України, набуває неабиякої актуальності).
• Елементами драматизму (монологи, діалоги, події розгортаються яскраво, як у драматичному творі) насичені такі твори Т. Шевченка: «Катерина», «Гайдамаки», «Великий льох», «Невольник», «Титарівна». Майже всі вони були інсценізовані.

Лектор зумів розкрити образ Тараса Шевченка як великого театрального митця, майстерно проаналізував його драматичні твори і процитував уривки з його листів.

На завершення професор Анатолій Новиков анонсував наступну свою лекцію на тему: «Марко Кропивницький і феномен театру корифеїв у контексті української і світової культури», яка запланована на 27 березня.

" data-title="Гостьова лекція «Шевченко і театр» професора Анатолія Новикова">

Гостьова лекція «Шевченко і театр» професора Анатолія Новикова

В умовах постійних освітніх і суспільних змін важливим напрямом науково-педагогічної та організаційно-виховної діяльності викладача є професійний розвиток, удосконалення його фахових компетентностей та організаційно-практичних навичок. Викладачі кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання систематично підвищують свій професійний рівень, відвідуючи гостьові лекції провідних науковців різних наукових установ і закладів вищої освіти.

У межах заходів ушанування пам’яті Тараса Шевченка 15 березня професор Лариса Йовенко, доценти Наталія Осіпенко і Валентина Гончарук та старший викладач Наталя Зарудняк мали гарну нагоду відвідати гостьову лекцію «Шевченко і театр» доктора філологічних наук, професора кафедри української мови, літератури та методики навчання Глухівського національного університету імені Олександра Довженка Анатолія Олександровича Новикова.

Лектор захопив усіх присутніх такими фактами з життєтворчості Тараса Шевченка:

• Перша драматургічна спроба Т. Шевченка припадає на 1841 рік: це була трагедія «Никита Гайдай». Уривок із п’єси, написаний віршами упереміш із прозою, було надруковано в 1842 р. в журналі «Маяк». Події, що тут розгортаються, стосуються початку національно-визвольних змагань українського народу 1648–1654 років під проводом Богдана Хмельницького.
• У 1845 р. Т. Шевченко побував у Глухові. Там споруджено чудовий пам’ятник молодому Кобзареві.

• Т. Шевченка і актора М. Щепкіна єднала любов до театру, до рідної України, їхні долі були схожі: обоє були кріпаками, обох завдяки їхнім талантам викупили з кріпацтва. М. Щепкіну Кобзар присвятив дві поезії «Заворожи мені, волхве» і «Чигрине, Чигрине», а також написав його портрет. (Анатолій Новиков презентував ілюстрацію сцени з вистави «Москаль-чарівник» І. Котляревського, на якій зображено М. Щепкіна у ролі Чупруна).
• Трагедію «Никита Гайдай» Т. Шевченко через деякий час переробив на драму «Невеста» (події драми відбуваються у добу гетьмана Івана Виговського), планував написати ще драму «Слепая красавица» (доля цього твору, на жаль, невідома, також невідомо, чи Т. Шевченко її завершив).
• Шевченковою мелодрамою «Назар Стодоля» зацікавилася українська інтелігенція, яка мешкала у Санкт-Петербурзі. У ІІ пол. 1844 р. українські аматори поставили мелодраму на сцені домашнього театру Імператорської медично-хірургічної академії українською мовою, і вона мала неабиякий успіх. (Лектор зазначив, що в наші дні, в умовах війни, Шевченкова п’єса, в якій змальовується мужнє українське козацтво, готове повсякчас вийти на захист рідної України, набуває неабиякої актуальності).
• Елементами драматизму (монологи, діалоги, події розгортаються яскраво, як у драматичному творі) насичені такі твори Т. Шевченка: «Катерина», «Гайдамаки», «Великий льох», «Невольник», «Титарівна». Майже всі вони були інсценізовані.

Лектор зумів розкрити образ Тараса Шевченка як великого театрального митця, майстерно проаналізував його драматичні твори і процитував уривки з його листів.

На завершення професор Анатолій Новиков анонсував наступну свою лекцію на тему: «Марко Кропивницький і феномен театру корифеїв у контексті української і світової культури», яка запланована на 27 березня.