ГОВОРЮ ЯК ДИХАЮ Комунікативний кодекс

Комунікативний кодекс — система принципів, правил і конвенцій спілкування, які регулюють мовленнєву поведінку учасників кому­нікації й ґрунтуються на певних категоріях і критеріях.

В основі комунікативного кодексу — комунікативна мета і комунікативний намір. Ці фундаментальні кате­горії виконують регулятивну функцію у спілкуванні, приводячи в дію критерії, правила і принципи мовлен­нєвого спілкування.

Складники комунікативного кодексу. До них нале­жать принципи, правила і конвенції спілкування: прин­ципи спілкування — найзагальніші вимоги до процесу інтеракції в межах комунікативного акту, вимоги до всіх учасників спілкування; правила спілкування — це вимоги до одного з учасників комунікації (адресанта чи адресата), яких він повинен дотримуватись у процесі інтеракції; конвенції спілкування — звичаї (або домовле­ності) у процесах спілкування, певні елементи культури, які можуть варіюватися, не впливаючи на стратегії.

Основні принципи спілкування та максими їх уті­лення. Найважливішими принципами міжособистісного спілкування вважають принцип Кооперації (Співро­бітництва), сформульований американським логіком Г.-П. Грайсом, і принцип Ввічливості (Етикетності), опи­саний американським дослідником прагматики мов­лення Дж. Лічем.

Принцип Кооперації. Це єдність максим (лат. maxi­ma — основне правило), які, на думку Г.-П. Грайса, ви­значають внесок учасників комунікативного акту в мов­леннєву ситуацію. Кожна максима складається з кількох постулатів. Грайс виокремлює чотири максими: повноти інформації, якості інформації, релевантності, манери.

Максима повноти інформації. Пов’язана з кількістю (точніше, дозуванням) інформації, «задіяної» в комуні­кативному акті.

Постулати цієї максими:

• висловлювання повинно мати не менше інформа­ції, ніж потрібно;
• висловлювання повинно мати не більше інформа­ції, ніж потрібно.

Максима якості інформації. Передбачає істинність висловлювання. Максима реалізується в таких посту­латах:

• не говори того, що вважаєш неістинним;
• не говори того, для чого у тебе немає достатній підстав.

Максима релевантності (відношення). Суть її в тому, що учасники спілкування для досягнення комуні­кативної мети повинні здійснювати доцільні комуніка­тивні вчинки, які не суперечать кооперативній інтеракції.

Найважливіші постулати цієї максими:

• не відхилятися від теми;
• бути релевантним, тобто говорити по суті.

Максима манери (способу). Полягає у зверненні до способу передавання інформації, тобто пов’язана не з тим, про що говориться, а з тим, як говориться.

Ця максима втілюється в один загальний постулат:

• висловлюйся чітко

і кілька додаткових:

• уникай незрозумілих висловів;
• уникай неоднозначності;
• будь лаконічним;
• будь організованим.

Принцип Ввічливості (Етикетності). Дотримання принципу Ввічливості створює прий­нятну атмосферу спілкування, нормальне тло для реалі­зації комунікативних стратегій. Найважливіші максими цього принципу: тактовності, великодушності, схвалення, скромності, згоди, симпатії.

Максима тактовності. Це максима меж особистісної сфери (приховані комунікативні наміри, уникнення потенційно небезпечних тем, тем, неприємних співбе­сідникові та ін.), обережності у поводженні з комунікативною стратегією співбесідника. Вона враховує чинник дистанції стосовно мовної комунікації: начальник — підлеглий, колега — колега, друг — друг, ворог — ворог тощо.

Максима великодушності. Сутність її — у необтяжуваності співбесідників розмовою, в захисті їх від пос­тійного домінування у процесі комунікативного акту. Комунікативний акт повинен будуватись відповідно до принципу рівно­мірного розподілу мовленнєвої ініціативи.

Максима схвалення. Це максима позитивної оцінки інших. Позитивність як принцип оцінювання має бути основою світогляду мовця. Йдеться про максиму позитивної налаштованості в комунікації: «Не засуджуй інших», «Не підважуй мовленнєвої репутації інших».

Максима скромності. Полягає у відхиленні ком­пліментів (похвал) на власну адресу. Однак це слід зро­бити у такій формі, щоб не образити того, хто хвалить. Ідеться про міру самооцінки мовця, яка не повинна бу­ти заниженою чи завищеною.

Максима згоди. Це максима неопозиційності у спіл­куванні, протилежність стереотипному твердженню, що у суперечці народжується істина. Сучасна версія цього твердження така: «У суперечці народжується істина, але гине симпатія».

Максима симпатії. Вона полягає в доброзичливості й часто виступає умовою «роботи» інших максим етикетності.

Однак жодна з максим не здатна гарантувати вдалий комунікативний акт. Більше того, окремі максими можуть не узгоджува­тися з іншими, заперечувати одна одну.

 

Кандидат філологічних наук,

доцент кафедри прикладної лінгвістики

 та журналістики Лариса ЗАДОЯНА