Скринька довіри

    Ваше ім'я (обов'язково)

    Тема

    Ваше повідомлення

    uk Українська

    Факультет української філології

    Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

    Друк Друк
    Поділитися новиною

    З нагоди Дня писемності та мови студенти-філологи розмірковують і висловлюють цікаві думки про мову…

    МОВНІ ЗАПОВІДІ

    Ще задовго до проголошення незалежності України відомий мовознавець Іван Огієнко (Митрополит Іларіон) сформулював 10 мовних заповідей свідомого громадянина, які залишаються актуальними і нині.

    Ось деякі з них:

    1. Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.
    2. Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.
    3. Літературна мова – то головний двигун культури народу.
    4. Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися нацією.
    5. Головний обов’язок кожного свідомого громадянина – працювати для збільшення культури своєї літературної мови.
    6. Стан літературної мови – ступінь розвитку народу.
    7. Як про зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.

    Отож, пам’ятаймо про історію своєї мови, її велич і нескореність.

    Ми – українці, тож шануймо свою мову разом!

    (Ірина Бурлака, 34 група)

     Мова як спосіб мислення

    Щорічно 9 листопада ми відзначаємо День писемності та мови.

    Насамперед мова сприймається як засіб комунікації. Ми виражаємо свої думки, ідеї, бажання, потреби тощо за допомогою мови і тим самим робимо їх доступними іншим, ми обмінюємось. Ми вчимо іноземні мови, щоб донести все це представникам інших національностей і самим мати змогу розуміти їх.

    Мова є також засобом позначення світу, предметів і явищ у ньому. Ніби набір наліпок. А різні мови – це лише різні позначення одного й того ж предмета. Такий собі міжнаціональний Еліас, сучасніше кажучи.

    Однак, цікавий факт: якщо б ми захотіли вивчити мову американського племені хопі, то ми б здивувались, що там є іменники, які стосуються будь-якого предмета, що летить. Одне й те саме слово позначає літак, пілота цього літака, комаху. І мовці при цьому не відчувають жодних незручностей.

    Так само, як розрізнення у мові ескімосів між снігом, який падає, та снігом, який лежить.

    Можна сказати, що в мові ми позначаємо не об’єктивну дійсність, а наше сприйняття цієї дійсності. Мова у своїй лексиці, граматичних, структурах,  морфологічних та синтаксичних особливостях фіксує наше світобачення.

    На поч. XIX ст. В. фон Гумбольдт започаткував мовну теорію, яка утверджувала мову у її тісному зв’язку із мисленням, світобаченням і духом нації, етносу. Оскільки мова є інтерпретацією світу,  а різні мови – різними інтерпретаціями, то кожен народ має власний світогляд. Світ у представників різних мов бачиться, сприймається і розуміється по-різному. Послідовники вченого розвинули ідею, що мова не лише відображає світогляд, вона його формує. Мова впливає на людську поведінку: людина поводиться стосовно цього світу, виходячи із того, яким його подає мова .

    Як приклад, ось такий факт: біля складу так званих “gasoline drums” – бензинових цистерн – люди поводяться відповідним чином, тобто з великою обережністю, тоді як поруч зі складом з назвою “empty gasoline drums” – порожні бензинові цистерни – люди поводяться інакше: недостатньо обережно, курять і навіть кидають недопалки. Однак, ці порожні цистерни можуть бути більш небезпечними, оскільки містять вибухонебезпечні випари. У цьому випадку люди орієнтуються на назву – «порожні», яка підсвідомо сприймається як відсутність будь-якого ризику.

    Тоді можна впевнено сказати, що мова, маючи такий вплив на людську  свідомість, формує певний соціум зі спільним світоглядом, а отже, єдність народу залежить від рівня розвитку мови, якою вони спілкуються, її функціоналу та статусу.

    Якщо краса в очах того, хто дивиться, то світ такий, яким ми його виражаємо словами. Тож формуймо нашу ідеальну країну українською мовою!

    (Анастасія Кашоїд, 34 група)

    «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову…»

    У цих словах Ліни Костенко таїться найважливіше завдання кожного громадянина України, який виконує свій обов’язок перед Батьківщиною – не зрадити мову.

    Ще з часів Кирила і Мефодія українська мова пройшла великий шлях становлення як державної. Сьогодні українською мовою мають право спілкуватися всі громадяни України, викладати учням у школах та студентам в університетах. Тож потрібно підтримувати ідею возвеличення нашої рідної, української мови, дбати про багатство її лексики, розвивати та уквітчувати поетизмами, неологізмами, а не паплюжити ненормативною лексикою та іншими руйнівними словами.

    Українська мова містить багато цікавинок, ось наприклад:

    1) Однією з «родзинок» української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Навіть слово «вороги» має зменшувально-пестливу форму, яка вживається в гімні України. Пам’ятаєте: «…згинуть наші вороженьки, як роса на сонці».

    2) Найуживанішою буквою в українському алфавіті є літера «п»; саме з неї починається найбільша кількість слів. Натомість найменш уживана – буква «ф», її вживають переважно в запозичених словах.

    3) Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер! Спробуйте вимовити «дихлордифенілтрихлорметилметан» (це хімікат для боротьби зі шкідниками).

    4) У нашій мові є особливі слова – паліндроми. Це так звані «дзеркальні» фрази або слова: їх можна читати як зліва направо, так і справа наліво. Ось приміром: «Я несу гусеня», або ж «ротатор».

       Отже, наша мова – це багатство поетичності, епітетів, метафор, алегорій, краси інтонаційності та акценту, яка скрізь віки несе у собі історію України, її дух, силу, піднесеність та нескорену волю!

    (Катерина Вергізова, 34 група).

     

    " data-title="МОВА ЯК ВИРАЗНИК НАЦІЇ">

    МОВА ЯК ВИРАЗНИК НАЦІЇ

    З нагоди Дня писемності та мови студенти-філологи розмірковують і висловлюють цікаві думки про мову…

    МОВНІ ЗАПОВІДІ

    Ще задовго до проголошення незалежності України відомий мовознавець Іван Огієнко (Митрополит Іларіон) сформулював 10 мовних заповідей свідомого громадянина, які залишаються актуальними і нині.

    Ось деякі з них:

    1. Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.
    2. Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.
    3. Літературна мова – то головний двигун культури народу.
    4. Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися нацією.
    5. Головний обов’язок кожного свідомого громадянина – працювати для збільшення культури своєї літературної мови.
    6. Стан літературної мови – ступінь розвитку народу.
    7. Як про зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.

    Отож, пам’ятаймо про історію своєї мови, її велич і нескореність.

    Ми – українці, тож шануймо свою мову разом!

    (Ірина Бурлака, 34 група)

     Мова як спосіб мислення

    Щорічно 9 листопада ми відзначаємо День писемності та мови.

    Насамперед мова сприймається як засіб комунікації. Ми виражаємо свої думки, ідеї, бажання, потреби тощо за допомогою мови і тим самим робимо їх доступними іншим, ми обмінюємось. Ми вчимо іноземні мови, щоб донести все це представникам інших національностей і самим мати змогу розуміти їх.

    Мова є також засобом позначення світу, предметів і явищ у ньому. Ніби набір наліпок. А різні мови – це лише різні позначення одного й того ж предмета. Такий собі міжнаціональний Еліас, сучасніше кажучи.

    Однак, цікавий факт: якщо б ми захотіли вивчити мову американського племені хопі, то ми б здивувались, що там є іменники, які стосуються будь-якого предмета, що летить. Одне й те саме слово позначає літак, пілота цього літака, комаху. І мовці при цьому не відчувають жодних незручностей.

    Так само, як розрізнення у мові ескімосів між снігом, який падає, та снігом, який лежить.

    Можна сказати, що в мові ми позначаємо не об’єктивну дійсність, а наше сприйняття цієї дійсності. Мова у своїй лексиці, граматичних, структурах,  морфологічних та синтаксичних особливостях фіксує наше світобачення.

    На поч. XIX ст. В. фон Гумбольдт започаткував мовну теорію, яка утверджувала мову у її тісному зв’язку із мисленням, світобаченням і духом нації, етносу. Оскільки мова є інтерпретацією світу,  а різні мови – різними інтерпретаціями, то кожен народ має власний світогляд. Світ у представників різних мов бачиться, сприймається і розуміється по-різному. Послідовники вченого розвинули ідею, що мова не лише відображає світогляд, вона його формує. Мова впливає на людську поведінку: людина поводиться стосовно цього світу, виходячи із того, яким його подає мова .

    Як приклад, ось такий факт: біля складу так званих “gasoline drums” – бензинових цистерн – люди поводяться відповідним чином, тобто з великою обережністю, тоді як поруч зі складом з назвою “empty gasoline drums” – порожні бензинові цистерни – люди поводяться інакше: недостатньо обережно, курять і навіть кидають недопалки. Однак, ці порожні цистерни можуть бути більш небезпечними, оскільки містять вибухонебезпечні випари. У цьому випадку люди орієнтуються на назву – «порожні», яка підсвідомо сприймається як відсутність будь-якого ризику.

    Тоді можна впевнено сказати, що мова, маючи такий вплив на людську  свідомість, формує певний соціум зі спільним світоглядом, а отже, єдність народу залежить від рівня розвитку мови, якою вони спілкуються, її функціоналу та статусу.

    Якщо краса в очах того, хто дивиться, то світ такий, яким ми його виражаємо словами. Тож формуймо нашу ідеальну країну українською мовою!

    (Анастасія Кашоїд, 34 група)

    «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову…»

    У цих словах Ліни Костенко таїться найважливіше завдання кожного громадянина України, який виконує свій обов’язок перед Батьківщиною – не зрадити мову.

    Ще з часів Кирила і Мефодія українська мова пройшла великий шлях становлення як державної. Сьогодні українською мовою мають право спілкуватися всі громадяни України, викладати учням у школах та студентам в університетах. Тож потрібно підтримувати ідею возвеличення нашої рідної, української мови, дбати про багатство її лексики, розвивати та уквітчувати поетизмами, неологізмами, а не паплюжити ненормативною лексикою та іншими руйнівними словами.

    Українська мова містить багато цікавинок, ось наприклад:

    1) Однією з «родзинок» української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Навіть слово «вороги» має зменшувально-пестливу форму, яка вживається в гімні України. Пам’ятаєте: «…згинуть наші вороженьки, як роса на сонці».

    2) Найуживанішою буквою в українському алфавіті є літера «п»; саме з неї починається найбільша кількість слів. Натомість найменш уживана – буква «ф», її вживають переважно в запозичених словах.

    3) Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер! Спробуйте вимовити «дихлордифенілтрихлорметилметан» (це хімікат для боротьби зі шкідниками).

    4) У нашій мові є особливі слова – паліндроми. Це так звані «дзеркальні» фрази або слова: їх можна читати як зліва направо, так і справа наліво. Ось приміром: «Я несу гусеня», або ж «ротатор».

       Отже, наша мова – це багатство поетичності, епітетів, метафор, алегорій, краси інтонаційності та акценту, яка скрізь віки несе у собі історію України, її дух, силу, піднесеність та нескорену волю!

    (Катерина Вергізова, 34 група).

     

    07.11.2020

    Переглядів 50