ОБЕРІГ І СИМВОЛ (до Міжнародного дня української хустки)

Терновими, українськими, циганськими,  турецькими, квітчастими, дванадцятками, десятиричками, гарусовими, бурсовими, опиначками,   батистовими, лляничками, з великої руки і з середньої руки,  хустками дванадцятого, восьмого, десятого номерів – такими та іншими хустками покривали голову жінки на Східному Поділлі. В обрядових дійствах  хустками перев’язували і чоловіків – свадібною, свадьбовою, сватальною,  хусткою до боку.

Під бабку, під молодичку, під паларію, молодичкою, багатським кінцем, курячим кінцем,  курячим хвостом, наверх свекрухою, замолодичитися, пов’язатися  –  саме так носили хустки раніше східні подолянки.

Уже 4 роки поспіль учасниці Студентського наукового товариства імені Агатангела Кримського, що діє при Східноподільському лінгвокраєзнавчому  науковому центрі  в  Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, виконують власні наукові проєкти «Хустки моєї рідної говірки» – складові загального проєкту, зініційованого викладачкою Тетяною Тищенко. Із кожним роком, із кожною новою опрацьованою говіркою  студенткам вдається  підтвердити чи доповнити дані «Словника назв одягу та взуття у  східноподільських говірках»  Ганни Березовської, де зафіксовано більше 150 назв хусток.

Напередодні Міжнародного дня  української хустки студентки 2 курсу  факультету філології та журналістики мали можливість презентувати  власні дослідження на спільному засіданні наукового гуртка «Українська мова: етимологія, історія, діалектологія» Київського національного лінгвістичного університету (керівники проф. Оксана Зелінська, доц. Валентина Заскалета) та Студентського наукового товариства імені Агатангела Кримського за участю провідного діалектолога професора Катерини Глуховцевої (Луганський національний університет імені Тараса Шевченка (м. Полтава)),  фразеолога-історика мови доцента Василя Денисюка (Хмельницький національний університет).

Студентка 4 курсу Дар’я Черах згадала, як починали виконувати ці проєкти, поділилася, які емоції та враження відчували однокурсниці від кожної нової записаної назви хустки у своїх родинах.

На засіданні говорили про історію назв і їх представлення в пам’ятках української мови, офіційну й народну етимологію назв, їх лінгвогеографічне поширення, уживання в складі фразеологізмів, обрядові функції, згадували історії хусток, принесених в аудиторію. Словом, ще і ще раз закохувались у своє – рідне, українське, бо для когось це просто краса, а для когось – оберіг від батька-матері.

 А як у вас називають – хустка чи платок? Які історії хусток живуть у ваших родинах? Долучайтеся до досліджень учасників наукового товариства! У нас цікаво!

 

Тетяна Тищенко