Поділитися новиною
А поки що нас об’єднує дистанційне навчання та зігрівають філологічні спогади. Зокрема, напередодні карантину в останні години перед його оголошенням було проведено шевченківський захід. Цікаво, чи це не символічно? Варто замислитися…
Під час тематичного майстер-класу «Українська вишивка в етнолінгвістичному вимірі» студенти-філологи разом із кандидатом педагогічних наук, доцентом кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Наталією Осіпенко досліджували образ Тараса Шевченка та його літературних героїв у мистецтві української вишивки.
Студенти 25 групи (освітня програма «Середня освіта (Українська мова і література). Українознавство») презентували першокурсникам свої дослідження на тему «Образ і слово Тараса Шевченка в українському вишивкарстві – яскраве свідчення глибокої й незгасної любові народу до Кобзаря».
Богдана Кравчук у своєму виступі зазначила, що творчість Тараса Шевченка наскрізь пронизана любов’ю до народу, увагою до його побуту. Етнографічна реальність України XIX ст. – органічне тло творчої спадщини поета. Відчутною є увага Тараса Григоровича до вишивки як глибоко символічного національного атрибуту. Згадаймо ключовий образ «шитої шовками хустини» у поезіях «Хустина», «У неділю не гуляла…» чи вишитої сорочки як основного компонента народного одягу в поемі «Княжна».
Тетяна Дмитренко, досліджуючи матеріали фольклорних експедицій, зауважила, що в селах Уманщини майже в кожній хаті був вишитий портрет Кобзаря, обрамлений на стіні вишитим чи тканим рушником. Його образ на покуті замінив заборонені ікони в радянські часи. Це свідчить, що постать Тараса Григоровича Шевченка, великого поета й художника, мислителя і борця за щастя народу, була надзвичайно популярною серед найширших мас населення, прогресивної інтелігенції.
Після смерті поета Тараса Шевченка з’явилися різні форми вшанування пам’яті Кобзаря, особливо в ювілейні дати.
Значне місце образ Кобзаря займає в художній вишивці. Анна Даскал цікаво розповіла та ілюстративно продемонструвала, як образ Шевченка та його твори втілені у вишивальному мистецтві різних часів. Закцентувала увагу на творчості окремих майстрів.
Особливого захоплення у присутніх викликала подія 2016 року, коли на Рівненщині відома дитяча письменниця та народна майстриня Олена Медведєва презентувала унікальну книгу – вишитий «Кобзар». За основу цього проекту було взято перше видання «Кобзаря» 1840 року, до якого ввійшло сім повних творів Шевченка. Для вишивання тексту був розроблений спеціальний шрифт, ідентичний шрифту оригінального видання. Цю книгу занесли до книги рекордів Гіннеса і зараз вона перебуває у Національному музеї ім. Шевченка. За допомогою техніки стебнівки на матеріалі, який у народі називають «диким льоном», майстриня відтворила тексти восьми поетичних творів.
Варто зауважити, що твори вишиті мовою оригіналу.
Студенти не могли не розповісти, як шанують пам’ять великого Кобзаря в нас на Уманщині. В Уманському краєзнавчому музеї зберігається інформація, яка засвідчує, що для поета Умань була не лише уявним образом народної боротьби, а містом, яке в його пам’яті залишило яскраві враження після особистого перебування в ньому. Уманські митці неодноразово зверталися до образу Шевченка у своїй творчості. 25 лютого 2016 року Уманський художній музей презентував культурно-мистецький проект «Крізь призму своєї душі», присвячений 202-й річниці від дня народження Тараса Шевченка та 400-річчю першої писемної згадки про Умань.
На завершення студенти ознайомилися з комп’ютерною програмою Pattern Maker, з допомогою якої можна створювати різноманітні схеми вишивок. У цьому свою активність проявили хлопці – Іван Фіник та Вадим Драганов, які презентували всім друковану стилізовану схему Тараса Шевченка та подарували кожному книжкові закладинки з написом «Кобзар», які за бажанням можна вишити на спеціальному полотні. Такий витвір завжди буде унікальним та корисним подарунком.
Образ і Слово Кобзаря у мистецтві вишивки
Під час карантину пригадуємо студентське життя в аудиторіях, осмислюємо їхню цінність. Але не покидає надія, що невдовзі ми повернемося до затишних аудиторій, будемо насолоджуватися живим спілкуванням та здобувати нові знання, вміння і навички.
А поки що нас об’єднує дистанційне навчання та зігрівають філологічні спогади. Зокрема, напередодні карантину в останні години перед його оголошенням було проведено шевченківський захід. Цікаво, чи це не символічно? Варто замислитися…
Під час тематичного майстер-класу «Українська вишивка в етнолінгвістичному вимірі» студенти-філологи разом із кандидатом педагогічних наук, доцентом кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Наталією Осіпенко досліджували образ Тараса Шевченка та його літературних героїв у мистецтві української вишивки.
Студенти 25 групи (освітня програма «Середня освіта (Українська мова і література). Українознавство») презентували першокурсникам свої дослідження на тему «Образ і слово Тараса Шевченка в українському вишивкарстві – яскраве свідчення глибокої й незгасної любові народу до Кобзаря».
Богдана Кравчук у своєму виступі зазначила, що творчість Тараса Шевченка наскрізь пронизана любов’ю до народу, увагою до його побуту. Етнографічна реальність України XIX ст. – органічне тло творчої спадщини поета. Відчутною є увага Тараса Григоровича до вишивки як глибоко символічного національного атрибуту. Згадаймо ключовий образ «шитої шовками хустини» у поезіях «Хустина», «У неділю не гуляла…» чи вишитої сорочки як основного компонента народного одягу в поемі «Княжна».
Тетяна Дмитренко, досліджуючи матеріали фольклорних експедицій, зауважила, що в селах Уманщини майже в кожній хаті був вишитий портрет Кобзаря, обрамлений на стіні вишитим чи тканим рушником. Його образ на покуті замінив заборонені ікони в радянські часи. Це свідчить, що постать Тараса Григоровича Шевченка, великого поета й художника, мислителя і борця за щастя народу, була надзвичайно популярною серед найширших мас населення, прогресивної інтелігенції.
Після смерті поета Тараса Шевченка з’явилися різні форми вшанування пам’яті Кобзаря, особливо в ювілейні дати.
Значне місце образ Кобзаря займає в художній вишивці. Анна Даскал цікаво розповіла та ілюстративно продемонструвала, як образ Шевченка та його твори втілені у вишивальному мистецтві різних часів. Закцентувала увагу на творчості окремих майстрів.
Особливого захоплення у присутніх викликала подія 2016 року, коли на Рівненщині відома дитяча письменниця та народна майстриня Олена Медведєва презентувала унікальну книгу – вишитий «Кобзар». За основу цього проекту було взято перше видання «Кобзаря» 1840 року, до якого ввійшло сім повних творів Шевченка. Для вишивання тексту був розроблений спеціальний шрифт, ідентичний шрифту оригінального видання. Цю книгу занесли до книги рекордів Гіннеса і зараз вона перебуває у Національному музеї ім. Шевченка. За допомогою техніки стебнівки на матеріалі, який у народі називають «диким льоном», майстриня відтворила тексти восьми поетичних творів.
Варто зауважити, що твори вишиті мовою оригіналу.
Студенти не могли не розповісти, як шанують пам’ять великого Кобзаря в нас на Уманщині. В Уманському краєзнавчому музеї зберігається інформація, яка засвідчує, що для поета Умань була не лише уявним образом народної боротьби, а містом, яке в його пам’яті залишило яскраві враження після особистого перебування в ньому. Уманські митці неодноразово зверталися до образу Шевченка у своїй творчості. 25 лютого 2016 року Уманський художній музей презентував культурно-мистецький проект «Крізь призму своєї душі», присвячений 202-й річниці від дня народження Тараса Шевченка та 400-річчю першої писемної згадки про Умань.
На завершення студенти ознайомилися з комп’ютерною програмою Pattern Maker, з допомогою якої можна створювати різноманітні схеми вишивок. У цьому свою активність проявили хлопці – Іван Фіник та Вадим Драганов, які презентували всім друковану стилізовану схему Тараса Шевченка та подарували кожному книжкові закладинки з написом «Кобзар», які за бажанням можна вишити на спеціальному полотні. Такий витвір завжди буде унікальним та корисним подарунком.
Переглядів 270
