Поділитися новиною
Захід проводився у співпраці та партнерстві з навчальними закладами нашого міста: Уманським державним педагогічним університетом імені Павла Тичини, зокрема кафедри української літератури, українознавства та методики їх навчання (доцент, кандидат педагогічних наук, Член Національної спілки письменників України Марина Степанівна Павленко); Комунальним вищим навчальним закладом “Уманський гуманітарно-педагогічний коледж імені Тараса Григоровича Шевченка” (викладачі – кандидат педагогічних наук Галина Володимирівна Фещенко, Леся Сергіївна Малишева і студенти коледжу); відокремленим структурним підрозділом Агротехнічним коледжем Уманського національного університету садівництва (викладачі Людмила Антонівна Верещак, Лариса Сергіївна Троян та студенти агроколеджу); професійним ліцеєм (заступник директора Надія Петрівна Босовська та учні ліцею); загальноосвітньою школою № 14 (заступник директора Алла Михайлівна Сьомак); загальноосвітньою школою № 3 (заступник директора Оксана Василівна Гнатишина та учні школи); Уманською міською бібліотекою-філією № 5 міської централізованої системи бібліотек (директор Людмила Анатоліївна Чупряк – наша колишня випускниця) та бібліотечними працівниками філії.
Марина Степанівна Павленко мала що сказати на цю болючу тему. Уже хоча б тому, що ці теми постійно порушуються на її парах зі студентами факультету української філології. Хоча б тому, що героїня її повісті “Найнадійніша” Надія Cуровцова в липні 1917 року в місті Умані проголосила слова Першого Універсалу Центральної Ради. Тому, що свого часу досліджувала патріотичний аспект творчої біографії Павла Тичини, адже зрозуміти його – значною мірою зрозуміти й Україну.
Письменниця відповіла на запитання, які давали учасники заходу: «Що для Вас важить поняття батьківщини? Чи ви любите Умань, чи Вас не вабить ні Київ, ні закордоння?», «Якою повинна бути сучасна дитяча і підліткова книжка сьогодні— в епоху смартфонів, доступного інтернету і візуалізації?» «Чи може митець, на Вашу думку, бути незалежним від політичної ситуації, в якій йому випало творити?» та інші.
З болем згадала М.Павленко й Андрія Кизила – нещодавно загиблого Героя України, який, до того ж, був одним із найактивніших читачів цієї бібліотеки.
Зацитувала вона й деякі патріотичні рядки з творів свого батька Степана Павленка, краєзнавчо-методичний Центр імені якого вже кілька років функціонує при факультеті української філології УДПУ. Тим паче, що однією з бібліотекарок у філії №5 працює колишня учениця Степана Онисимовича – Лідія Володимирівна Панченко.
Про любов до України
Нещодавно в Уманській міській бібліотеці-філії №5 відбувся виховний захід, присвячений річниці трагічних подій на Майдані.
Захід проводився у співпраці та партнерстві з навчальними закладами нашого міста: Уманським державним педагогічним університетом імені Павла Тичини, зокрема кафедри української літератури, українознавства та методики їх навчання (доцент, кандидат педагогічних наук, Член Національної спілки письменників України Марина Степанівна Павленко); Комунальним вищим навчальним закладом “Уманський гуманітарно-педагогічний коледж імені Тараса Григоровича Шевченка” (викладачі – кандидат педагогічних наук Галина Володимирівна Фещенко, Леся Сергіївна Малишева і студенти коледжу); відокремленим структурним підрозділом Агротехнічним коледжем Уманського національного університету садівництва (викладачі Людмила Антонівна Верещак, Лариса Сергіївна Троян та студенти агроколеджу); професійним ліцеєм (заступник директора Надія Петрівна Босовська та учні ліцею); загальноосвітньою школою № 14 (заступник директора Алла Михайлівна Сьомак); загальноосвітньою школою № 3 (заступник директора Оксана Василівна Гнатишина та учні школи); Уманською міською бібліотекою-філією № 5 міської централізованої системи бібліотек (директор Людмила Анатоліївна Чупряк – наша колишня випускниця) та бібліотечними працівниками філії.
Марина Степанівна Павленко мала що сказати на цю болючу тему. Уже хоча б тому, що ці теми постійно порушуються на її парах зі студентами факультету української філології. Хоча б тому, що героїня її повісті “Найнадійніша” Надія Cуровцова в липні 1917 року в місті Умані проголосила слова Першого Універсалу Центральної Ради. Тому, що свого часу досліджувала патріотичний аспект творчої біографії Павла Тичини, адже зрозуміти його – значною мірою зрозуміти й Україну.
Письменниця відповіла на запитання, які давали учасники заходу: «Що для Вас важить поняття батьківщини? Чи ви любите Умань, чи Вас не вабить ні Київ, ні закордоння?», «Якою повинна бути сучасна дитяча і підліткова книжка сьогодні— в епоху смартфонів, доступного інтернету і візуалізації?» «Чи може митець, на Вашу думку, бути незалежним від політичної ситуації, в якій йому випало творити?» та інші.
З болем згадала М.Павленко й Андрія Кизила – нещодавно загиблого Героя України, який, до того ж, був одним із найактивніших читачів цієї бібліотеки.
Зацитувала вона й деякі патріотичні рядки з творів свого батька Степана Павленка, краєзнавчо-методичний Центр імені якого вже кілька років функціонує при факультеті української філології УДПУ. Тим паче, що однією з бібліотекарок у філії №5 працює колишня учениця Степана Онисимовича – Лідія Володимирівна Панченко.
Переглядів 127
