Різнобарвне Легедзинське Купало

Село Легедзине на Черкащині, прадавня земля трипільців, має гарну традицію відзначення свята Купала в період літнього сонцестояння (з 21 на 22 червня). Цього року Купальське дійство відбувалося в найближчі до цієї дати вихідні – з 19 на 20 червня.

Організаторами всіх заходів на цьому святі стали Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура», Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара», Громадська ініціатива «Толока Легедзине».

Доценти кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Тетяна Лопушан, Валентина Гончарук і Марина Павленко (вона ж і учасниця) побували на цьому народному святі, по-справжньому багатобарвному і різноплановому, яке відриває всіх його учасників від буденності та переносить їх у міфічний час. Там головним вважається спілкування людини з навколишньою природою, занурення через спів, танці, обряди, плетіння вінків, наряджання Купайлиці, пошуки квітки папороті, купальський вогонь у давню традиційну культуру. За словами Владислава Чабанюка, учасники свята відтворювали обряд із Купайлицею, описаний Агатангелом Кримським на Звенигородщині у 1926 році.

Не випадково організаторами було вибрано тему цьогорічного свята: «Кохання в традиційній народній культурі», оскільки Купало є покровителем шлюбу, кохання, продовження роду, а це літнє свято знаменує початок шлюбного сезону (осінь – пора весіль).

У виконанні купальських пісень немов змагалися  фольклорні гурти з сіл Осітна та Легедзине Черкаської області, а також із Києва.

 

Лейтмотивом купальських пісень є вибір майбутньої подружньої пари, вони мають яскраве любовне забарвлення (на фото – з фольклорним колективом «Калинонька»).

 

Тетяна Лопушан і Валентина Гончарук відчули себе «своїми» на виставці традиційного народного мистецтва, у майстернях  традиційних ремесел, які розгорнулися на території історико-культурного заповідника «Трипільська культура» (на фото – виставка народного розпису Валентини Бачинської).

 

Крім того, вони оглянули виставку «А ми, серце, кохаймося» (Музей Івана Гончара) й поринули з головою в багатий світ народних символів картин Володимира Рака (на фото – третій справа, а третій зліва – Петро Гончар – директор Музею Івана Гончара).

 

Із зацікавленням, на одному подиху сприйняли презентацію роману про кохання своєї колеги, доцента кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання, члена Національної спілки письменників України Марини Павленко.

Приємно й від того, що тріо «Гонта» з Умані, учасниками якого є викладачі УДПУ імені Павла Тичини, під свій музичний супровід виконувало разом з іншими народними колективами автентичні пісні.

Переконані, що у прилученні до спільного святкування, до співання пісень, до відчуття душею народного мистецтва криється істинний філософський зміст свята Купала, який має безліч проявів.

Висловлюємо велику вдячність організаторам свята Владиславові Чабанюку, Петрові Гончару, які подбали про справжнє, наповнене дивом святкування, а також про максимальну наближеність Купальського обряду до традиційного, майстрам народного мистецтва, всім учасникам цього свята, які передали гостям часточку своєї душі.