Дякую, ваше повідомлення відправлено!

Виникла помилка. Спробуйте ще раз!

Зв`язок з адміністратором


    Скринька довіри


      Факультет філології та журналістики

      Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

      Друк Друк
      Поділитися новиною
      науково-дослідної лабораторії «Проблеми підготовки студентів-філологів до українознавчої роботи в школі» під керівництвом кандидата педагогічних наук, професора, завідувача кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Наталії Петрівни Сивачук пройнята глибокою тривогою за долю українського народу, його мову, національну культуру, освіту, науку.

      Гарною традицією напередодні Великодня є проведення майстер-класу з писанкарства. Декілька років поспіль своїм досвідом, навичками та вміннями писанкування ділиться з українознавцями відома майстриня з Маньківщини – Світлана Миколаївна Бас, з інформацією можна ознайомитися за посиланнями:

      Писанковий сяйвоцвіт Уманщини

      Студенти-філологи відроджують традиції писанкарства

      О, писанко, ти символ України, любові й миру вічна берегиня!

      Народне мистецтво Уманщини: знак, символ, текст-джерело

      Цьогоріч в умовах оголошеного карантину закликаємо писати писанки в родинному колі, а в поміч пропонуємо відео майстер-класу відомої майстрині Зої Стащук.

      Багато цікавих відомостей про українські традиції зібрано етнографами, фольклористами, письменниками. Зокрема, з інформацією про Великодні свята можна ознайомитися у праці Олекси  Воропя «Звичаї нашого народу. Зима. Весна. Етнографічний нарис».

      «Мудрі писанки», за словами Г. Квітки-Основ’яненка, оберігали від лихого людину не тільки в час Великодніх свят, але й упродовж усього календарного року, допомагали в щоденному житті. У першу купіль немовляти клали писанку, аби дитя було таке ж гарне. Писанку закопували на добро в землю перед початком закладання фундаменту новобудови. За народними легендами, великодній звичай виготовляти писанки започаткувала Божа Матір: писала їх для малого Ісуса; на писанки перетворилися сльози Богородиці, пролиті під хрестом, або каміння, яке кидали в Христа.

      У народі здавна вірили, що тривалість і продовження традиції писанкування на землі відлякує все погане, і свято вірили, що у світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки.

      Тож писанкуймо на здоров’я, щастя, радість і добробут!

       

      " data-title="Традиції писанкування філологів-українолюбів">

      Традиції писанкування філологів-українолюбів

      Уже понад двадцять років діяльність співробітників науково-дослідної лабораторії «Проблеми підготовки студентів-філологів до українознавчої роботи в школі» під керівництвом кандидата педагогічних наук, професора, завідувача кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Наталії Петрівни Сивачук пройнята глибокою тривогою за долю українського народу, його мову, національну культуру, освіту, науку.

      Гарною традицією напередодні Великодня є проведення майстер-класу з писанкарства. Декілька років поспіль своїм досвідом, навичками та вміннями писанкування ділиться з українознавцями відома майстриня з Маньківщини – Світлана Миколаївна Бас, з інформацією можна ознайомитися за посиланнями:

      Писанковий сяйвоцвіт Уманщини

      Студенти-філологи відроджують традиції писанкарства

      О, писанко, ти символ України, любові й миру вічна берегиня!

      Народне мистецтво Уманщини: знак, символ, текст-джерело

      Цьогоріч в умовах оголошеного карантину закликаємо писати писанки в родинному колі, а в поміч пропонуємо відео майстер-класу відомої майстрині Зої Стащук.

      Багато цікавих відомостей про українські традиції зібрано етнографами, фольклористами, письменниками. Зокрема, з інформацією про Великодні свята можна ознайомитися у праці Олекси  Воропя «Звичаї нашого народу. Зима. Весна. Етнографічний нарис».

      «Мудрі писанки», за словами Г. Квітки-Основ’яненка, оберігали від лихого людину не тільки в час Великодніх свят, але й упродовж усього календарного року, допомагали в щоденному житті. У першу купіль немовляти клали писанку, аби дитя було таке ж гарне. Писанку закопували на добро в землю перед початком закладання фундаменту новобудови. За народними легендами, великодній звичай виготовляти писанки започаткувала Божа Матір: писала їх для малого Ісуса; на писанки перетворилися сльози Богородиці, пролиті під хрестом, або каміння, яке кидали в Христа.

      У народі здавна вірили, що тривалість і продовження традиції писанкування на землі відлякує все погане, і свято вірили, що у світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки.

      Тож писанкуймо на здоров’я, щастя, радість і добробут!

       

      16.04.2020

      Переглядів 266