Скринька довіри

    Ваше ім'я (обов'язково)

    Тема

    Ваше повідомлення

    uk Українська

    Факультет української філології

    Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

    Друк Друк
    Поділитися новиною
    ФУФ УДПУ

    Чомусь існує стійке уявлення, що український письменник – це неодмінно сивий старець, з козацькими вусами, спрямованим удаль поглядом, з драматичним минулим, з «калиновими» пафосними віршами, з поважними нотаціями про красу давніх традицій і занепад сучасної моралі. Якщо додати до цього високі слова: «босоноге дитинство» і «співець чарівної природи рідного краю», – «портрет» увиразниться повністю.

    ФУФ УДПУ

    Мабуть, саме тому поява на «уманському горизонті» двох абсолютно не сивих і зовсім «не пафосних» юнаків (один, щоправда, з вусами, але ж – о Боже! – зовсім не козацькими!) спричинила навіть деяку паніку. До того ж, якщо один із них мав принаймні «нормальне» ім’я: Ігор Астапенко,  то другий звався зовсім не по-людськи (це жахіття записано навіть у його посвідченні члена Національної спілки письменників України): «Вано Крюґер»!.. І хай він скільки завгодно пояснює, що це всього-на-всього символ його любові до двох культур: грузинської (ще в школі його кликали «Вано») й німецької (бабуся мала німецьке прізвище), все одно – моторошно!..

    ФУФ УДПУ

    А якщо ще й почитати в інтернеті деякі тексти згаданих «авторів», то й зовсім страшно стає підпускати цих непевних людей до студентів…

    ФУФ УДПУ

    І все-таки – зустріч відбулася!..

    …Якщо ж серйозно, то нещодавно студенти факультету української філології мали унікальну нагоду побачити одну з іпостасей сучасної української літератури («Обличчя сучукрліт – як воно є», – жартувала модератор зустрічі, керівник університетського літоб’єднання Марина Павленко). А ще – послухати незвичні, хай у чомусь епатажні (одна з ключових якостей сучукрліту) вірші. Взяти участь в гарячій дискусії про мистецтво й антимистецтво, про свідомість і підсвідомість, про те, як нам треба «працювати» з нашим совєцьким минулим, щоб нарешті «вилікувати» й подолати його в собі тощо.

    ФУФ УДПУ

    Гості виявилися дивовижно позитивними й світлими, неймовірними інтелектуалами (ще одна риса сучукрпоезії), суперовими дотепниками й просто симпатичними людьми.

    ФУФ УДПУ

    А ще вони поділилися надзвичайно приємними враженнями про нашу аудиторію: як про «підготовлену», «просунуту», привітну й прекрасну. І були в захваті від нестандартних глибоких питань, які ставили наші студенти й викладачі (так, справжню цікаву «міні-доповідь» про літпроцес висловив у своєму запитанні Василь Васильович Семенчук) і всього іншого.

    ФУФ УДПУ

    Хочеться вірити, що зустріч виявилася корисною для обох сторін. А для наших студентів це ще й  спроба зламати стереотипи. І нагадування, що сьогоднішній світ – інший. Він міняється, розвивається, іде вперед, хочемо того чи ні. І що майбутнє – за нестандартними особистостями й креативним мисленням.

    ФУФ УДПУ

    " data-title="Знайомство з сучукрліт або ламання стереотипів">

    Знайомство з сучукрліт або ламання стереотипів

    ФУФ УДПУ

    Чомусь існує стійке уявлення, що український письменник – це неодмінно сивий старець, з козацькими вусами, спрямованим удаль поглядом, з драматичним минулим, з «калиновими» пафосними віршами, з поважними нотаціями про красу давніх традицій і занепад сучасної моралі. Якщо додати до цього високі слова: «босоноге дитинство» і «співець чарівної природи рідного краю», – «портрет» увиразниться повністю.

    ФУФ УДПУ

    Мабуть, саме тому поява на «уманському горизонті» двох абсолютно не сивих і зовсім «не пафосних» юнаків (один, щоправда, з вусами, але ж – о Боже! – зовсім не козацькими!) спричинила навіть деяку паніку. До того ж, якщо один із них мав принаймні «нормальне» ім’я: Ігор Астапенко,  то другий звався зовсім не по-людськи (це жахіття записано навіть у його посвідченні члена Національної спілки письменників України): «Вано Крюґер»!.. І хай він скільки завгодно пояснює, що це всього-на-всього символ його любові до двох культур: грузинської (ще в школі його кликали «Вано») й німецької (бабуся мала німецьке прізвище), все одно – моторошно!..

    ФУФ УДПУ

    А якщо ще й почитати в інтернеті деякі тексти згаданих «авторів», то й зовсім страшно стає підпускати цих непевних людей до студентів…

    ФУФ УДПУ

    І все-таки – зустріч відбулася!..

    …Якщо ж серйозно, то нещодавно студенти факультету української філології мали унікальну нагоду побачити одну з іпостасей сучасної української літератури («Обличчя сучукрліт – як воно є», – жартувала модератор зустрічі, керівник університетського літоб’єднання Марина Павленко). А ще – послухати незвичні, хай у чомусь епатажні (одна з ключових якостей сучукрліту) вірші. Взяти участь в гарячій дискусії про мистецтво й антимистецтво, про свідомість і підсвідомість, про те, як нам треба «працювати» з нашим совєцьким минулим, щоб нарешті «вилікувати» й подолати його в собі тощо.

    ФУФ УДПУ

    Гості виявилися дивовижно позитивними й світлими, неймовірними інтелектуалами (ще одна риса сучукрпоезії), суперовими дотепниками й просто симпатичними людьми.

    ФУФ УДПУ

    А ще вони поділилися надзвичайно приємними враженнями про нашу аудиторію: як про «підготовлену», «просунуту», привітну й прекрасну. І були в захваті від нестандартних глибоких питань, які ставили наші студенти й викладачі (так, справжню цікаву «міні-доповідь» про літпроцес висловив у своєму запитанні Василь Васильович Семенчук) і всього іншого.

    ФУФ УДПУ

    Хочеться вірити, що зустріч виявилася корисною для обох сторін. А для наших студентів це ще й  спроба зламати стереотипи. І нагадування, що сьогоднішній світ – інший. Він міняється, розвивається, іде вперед, хочемо того чи ні. І що майбутнє – за нестандартними особистостями й креативним мисленням.

    ФУФ УДПУ

    08.11.2015

    Переглядів 63