Поділитися новиною
Добрі і теплі, кумедні і повчальні, якісь рідні, домашні вірші знайомлять малят із навколишнім світом, вчать дивуватися, захоплюватися речами, які щоденно бачать.
Книжечку авторки можна назвати своєрідною хатинкою для щастя. У ній світ ромашковий, усе-все барвисте і довершене: і м’ячик-втікачик, і жовтастий веселик-метелик, і хвостата кицька, і кізка рогата, і рудаста мурашиночка, і зовсім відсутній страх. Щастю Любові Бойчук так багато треба: «усміхатись чистим сміхом, осипатись білим снігом і травою проростати, ніжним цвітом зацвітати».
Колискові авторки теж є своєрідними варіаціями на тему щастя, в яких ніченьку пускають до хати спати з Мілочкою, зайчик приносить гостинці у новесенькій торбинці; сон, як кіт волохатий, прибігає до хати, колише дитятко, співає-муркоче, згортається клубочком і вкривається пір`їнкою.
А яке ж це щастя без радості? Є у Любові Бойчук вірш «Намалюйте радість», у якому з-під пензликів дітей з’являються тюльпани, голуби у небі, ластів’ята у гніздечку, смугастий сірий котик, метелик на квітках, небо у стрічках.
Кожен день поетка бачить, немов картинку .
Читаючи вірші збірочки, діти познайомляться і з різними порами року, і з місяцями, і з днями тижня, з кольорами…
Ось відійшов, не встигли і спам’ятатися, у турботах Червень, який після зустрічі з письменницею так і уявляється у червоному брилі. Він підходив до суниць, до вусатих полуниць, поважно і непоспішно обціловував усі вишні, від його доторків усе починало рум’яніти і сміятися. Ось минає і Липень, який забавлявся, заквітчуючи липи так, що відразу всім бджолам хотілося меду, то перебігав у долину до малини, то купався у ставку. Ось надійде і Серпень, який теж тепер уже матиме щось від Любові Бойчук. А всі присутні на зустрічі отримали від авторки урок краси, добра, стали на крапелиночку щасливішими!
Зустріч із Любов’ю Бойчук на факультеті української філології
В останні навчальні дні перед літніми канікулами відбулася творча зустріч на факультеті з надзвичайно цікавою авторкою, дуже гарною жінкою – Любов’ю Леонтіївною Бойчук, яка презентувала студентам свою першу книжечку для дітей «Подарунок від бабусі». Твори писала для улюбленої онучки, в якій бачить своє продовження.
Добрі і теплі, кумедні і повчальні, якісь рідні, домашні вірші знайомлять малят із навколишнім світом, вчать дивуватися, захоплюватися речами, які щоденно бачать.
Книжечку авторки можна назвати своєрідною хатинкою для щастя. У ній світ ромашковий, усе-все барвисте і довершене: і м’ячик-втікачик, і жовтастий веселик-метелик, і хвостата кицька, і кізка рогата, і рудаста мурашиночка, і зовсім відсутній страх. Щастю Любові Бойчук так багато треба: «усміхатись чистим сміхом, осипатись білим снігом і травою проростати, ніжним цвітом зацвітати».
Колискові авторки теж є своєрідними варіаціями на тему щастя, в яких ніченьку пускають до хати спати з Мілочкою, зайчик приносить гостинці у новесенькій торбинці; сон, як кіт волохатий, прибігає до хати, колише дитятко, співає-муркоче, згортається клубочком і вкривається пір`їнкою.
А яке ж це щастя без радості? Є у Любові Бойчук вірш «Намалюйте радість», у якому з-під пензликів дітей з’являються тюльпани, голуби у небі, ластів’ята у гніздечку, смугастий сірий котик, метелик на квітках, небо у стрічках.
Кожен день поетка бачить, немов картинку .
Читаючи вірші збірочки, діти познайомляться і з різними порами року, і з місяцями, і з днями тижня, з кольорами…
Ось відійшов, не встигли і спам’ятатися, у турботах Червень, який після зустрічі з письменницею так і уявляється у червоному брилі. Він підходив до суниць, до вусатих полуниць, поважно і непоспішно обціловував усі вишні, від його доторків усе починало рум’яніти і сміятися. Ось минає і Липень, який забавлявся, заквітчуючи липи так, що відразу всім бджолам хотілося меду, то перебігав у долину до малини, то купався у ставку. Ось надійде і Серпень, який теж тепер уже матиме щось від Любові Бойчук. А всі присутні на зустрічі отримали від авторки урок краси, добра, стали на крапелиночку щасливішими!
Переглядів 127
