Звідки взялася у правім кутику уст під вусом у Т. Г. Шевченка легенька глумлива усмішка?

Напередодні святкування роковин  Т. Г. Шевченка студенти третього кусу факультету української філології (викладач – Н. І. Зарудняк) ушанували пам’ять письменника роботою над художніми творами авторів кінця ХІХ – початку ХХ століття, на яких  позначився вплив творчості Кобзаря.

Першим студенти згадали оповідання, яким дебютував М. Коцюбинський, – «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма». Сільська ідилія, за якою в кожній хаті маленької Босівки прихована трагедія. Відразу спадають на думку  рядки Шевченка: «Чи єсть у бога люте зло, Щоб у тій хаті не жило? А хату раєм називають». До кожного розділу оповідання письменник дібрав епіграф із поезій Кобзаря.

У новелі Василя Стефаника «Марія» матір (ширше – Україна)  впізнає тих «українців», яких її сини так любили, за шанобливим ставленням до портрета Т. Г. Шевченка.  Саме портрет Тараса Григоровича ховає Марія в пазуху і каже, що навіть якщо її битимуть, як попередні гості, не віддасть малюнка.

Степан Васильченко залишив після себе першу частину  повісті «Широкий шлях», яка має назву  «В бур’янах». Письменник зобразив життєвий шлях Кобзаря, уславив силу його духу, вміння долати труднощі; закінчити твір не встиг.

Детальніше зупинилися у контексті відзначення роковин Т. Г. Шевченка на іронічному оповіданні Леся Мартовича «Як Шевченко шукав роботи», третьокурсники навіть пропонували варіанти аналізу цього твору у школі.

Тарас Григорович сходить зі свого портрета після того, як його ювілей відзначили на банкеті наукового товариства, що носить його ім’я. Він вирішує знайти собі роботу. Проте і професор, і депутат, і режисер, до яких  звертався, як виявилося, поважають його лише у гучних промовах. Письменник для багатьох – лише спосіб зробити собі кар’єру.

Після тієї ночі на портретах і бюстах Шевченка у правім кутику уст під вусом з’явилася легенька глумлива усмішка.