Дякую, ваше повідомлення відправлено!

Виникла помилка. Спробуйте ще раз!

Зв`язок з адміністратором


    Скринька довіри


      Факультет філології та журналістики

      Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

      Друк Друк
      Поділитися новиною

      Учасники Студентського наукового товариства імені Агатангела Кримського (керівник – доц. Ганна Григорівна Березовська) на своєму засіданні мали можливість ознайомитися з науковими працями Йосипа Дзензелівського, що стали орієнтиром для науковців Східноподільського лінгвокраєзнавчого центру: у фіксації діалектного матеріалу для Лексичного атласу української мови (Програма для збирання матеріалу до ЛАУМ), в укладанні регіональних тематичних атласів (Г. Березовська, Т. Тищенко, Л. Поліщук, О. Оскирко), регіональних словників  (Г. Березовська «Словник назв одягу та взуття….», Т. Тищенко «Лексика бджільництва….», «Східноподільський родильний обряд…»), у вивченні загальноукраїнського та загальнослов’янського контексту лексики східноподільських говірок.

      Крім того, студенти презентували  власні матеріали, зібрані за програмою Й. О. Дзендзелівського, яку адаптувала Т. Тищенко для збору матеріалу в східноподільських говірках, до проєкту  «Східноподільська хустка: особливості номінації».

      Продовження ідей Й. О. Дзензелівського – найкраще пошанування науковця.

      Довідка

      Йосип Олексійович Дзендзелівський (1921 – 2008) народився в селі Мазурове Кривоозерського району Одеської (тепер Миколаївської) області в селянській сім’ї. Початкову освіту здобув у рідному селі, потім учився у містечку Саврань та в Кривому Озері. Випускник Одеського державного університету, після завершення аспірантури якого працював в Ужгородському державному університеті. Засновник ужгородської діалектологічної школи.

      Фахівець з історії української мови, української і слов’янської діалектології, лексикології, лексикографії та лінгвогеографії. Найважливіша праця – тритомний «Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області України» (Ужгород, т. 1 – 1958 р., т. 2 – 1960 р., т. 3 – 1993 р. ), що включає 517 лінгвокарт та 5578 лексем, зібраних у 212 населених пунктах Закарпаття; у 1965 р. висунув ідею створення багатотомного Лексичного атласу української мови (ЛАУМ); уклав спеціальну «Програму для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови» (К., 1984; 2-е вид. – 1987 р.).

      У галузі діалектології: праця «К вопросу о времени расселения восточных славян на южных склонах Украинских Карпат» (М., 1964), 2 діалектологічні словники, внутрішня класифікація закарпатських говорів, різноаспектний аналіз лексики українських говорів Закарпаття, 15 діалектологічних питальників, анкет і програм для збирання діалектологічних матеріалів та ін. У соціолінгвістиці: описав ряд арґотичних систем української мови (арґо кожухарів, лірників, кравців на Волині, арґо дротарів на Спишу (Словаччина), жаргон шахтарів Макіївки на Донбасі, бурсацько-семінарський жаргон, жаргон пастухів. Монографія «Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі» (К.,1969), присвячена дослідженню мовної інтерференції (взаємозв’язкам української, польської та словацької мов).

      Значним є внесок ученого в розвиток української та слов’янської лінгвогеографії. Й.О. Дзендзелівський ще на початку 60-х рр. XX ст. розробив теорію і практику регіональних лінгвістичних атласів, зокрема принципи картографування, визначив їх завдання, показав явища української мови у просторі й часі, у зв’язку з історією народу. Учений уклав один із перших регіональних атласів української мови; у 1965 р. висунув ідею створення багатотомного Лексичного атласу української мови (ЛАУМ); уклав спеціальну «Програму для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови» (К., 1984; 2-е вид. – 1987).

      Підручники й посібники Й.О. Дзендзелівського для студентів ВНЗ набули загальноукраїнського визнання і використання. Це передусім програма з курсу «Українська діалектологія», написана у співавторстві з С.П. Бевзенком, чинна від 1972 р., підручники «Конспект лекцій з курсу української діалектології. Ч.I. Фонетика)» (Ужгород, 1965), «Конспект лекцій з курсу україн ської діалектології. (Вступні розділи)» (Ужгород, 1965), «Програма для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови», за якою з 1984 р. й дотепер проходять навчальну діалектологічну практику студенти ВНЗ України.

      Чимало розвідок присвятив професійній лексиці, до якої оформляв відповідні словники, як-от: праці з народної метрології, сільськогосподарської лексики, лексики спорідненості, свояцтва і сімейного побуту, млинарської лексики, ткацької лексики, лексики молочних продуктів, народної ветеринарії тощо.

      Нові сторінки вписав учений і в дослідження історії української мови та історії українського мовознавства. Він створив низку розвідок про українських учених: О. Павловського, І. Панькевича, А. Кримського, В. Гнатюка, О. Потебню, І. Вагилевича, А. Коцака, М. Руберовського, І. Огієнка, М. Павлюка, Н. Малечу, Ф. Жилка, В. Латту та ін. Учений виявив в архівах і опублікував значну джерелознавчу базу: а) діалектний словник Я. Головацького; б) першу граматику церковнослов’янської мови на Закарпатті, створену в др. половині ХVIII ст. Арсенієм Коцаком; в) рукописний польсько-церковнослов’янсько-український словник Т. Витвицького 1849 р.; г) частину спадщини проф. І. Зілинського; ґ) рукописний словник Василя Довговича; книгу під назвою «Василь Довгович – зачинатель досліджень угор ськоукраїнських та угорсько-російських лексичних сходжень» (Ужгород, 2003), серед авторів – Й. Дзендзелівський, Ю. Сак, Я. Штернберг; д) багате листування українських учених; е) рукописний словник буковинських діалектизмів Ю.Федьковича; є) перекладний українсько-польський фразеологічний словник І. Вагилевича 1843 р. та ін.

      У науковому доробку вченого вагоме місце займають праці, що стосуються історії літературної мови та історії мовознавства в Закарпатті (увагу дослідника привернули А. Коцак, В. Довгович, Ю. Венелін-Ґуца, М. Лучкай, О. Духнович, В. Ґренджа-Донський, І. Панькевич, І. Гарайда, Ю. Гойда; Підкарпатське общество наук (ПОН), яке діяло в Ужгороді в 1941 – 1944 рр.). Учений створив низку статей про визначного лексикографа краю М. Грицака, опублікував у 1997 р. його рукописний латинсько-український словник номенклатури грибів Закарпаття. Цінний внесок зроблено в галузь славістики: відшукано й опубліковано джерелознавчі матеріали з історії славістики (зокрема епістолярії вченихславістів, рукописний словник Т.Витвицького 1849 р.). Частина закордонних публікацій професора стала доступнішою для читачів України у зв’язку з виходом у Львові об’ємного Збірника праць «Українське і слов’янське мовознавство» (1996 р.).

      Усеслов’янське визнання принесла вченому його міжнародна діяльність. Із середини 60-их років XX ст. розпочалася різноаспектна робота Й.О. Дзендзелівського у створенні «Загальнослов’янського лінгвістичного атласу» (ЗЛА) – був членом Комісії ЗЛА при Міжнародному комітеті славістів, співголовою лексико-словотворчої секції постійної робочої групи ЗЛА, членом редколегії ЗЛА, підготував ряд карт, написав низку досліджень, у яких використано матеріали з усіх слов’янських мов.

      Й.О. Дзендзелівський – учасник Міжнародних славістичних з’їздів у Софії (1963), Празі (1968), Варшаві (1970), Києві (1983), Міжнародних конгресів українців у Києві (1991), Львові (1993), Харкові (1996). Численні публікації вченого у багатьох країнах світу, виступи на міжнародних наукових форумах, широкі зв’язки зі вченими різних країн — усе це зміцнювало світовий контекст і авторитет української науки.

      Із перших днів відновлення роботи Наукового товариства імені Т.Шевченка у Львові (1989) проф. Й.О. Дзендзелівський брав у ньому найактивнішу участь. Він був дійсним членом НТШ (з 1992 р.), ініціатором і засновником осередку НТШ на Закарпатті, систематично друкував свої праці у «Записках НТШ».

      Він підготував 21 кандидата наук, 5 з яких стали докторами наук, професорами. Наукові кадри плекав не тільки для Ужгородського університету, але й для інших ВНЗ України та закордону .

       

       

      " data-title="ДО СТОРІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЙОСИПА ОЛЕКСІЙОВИЧА ДЗЕНДЗЕЛІВСЬКОГО">

      ДО СТОРІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЙОСИПА ОЛЕКСІЙОВИЧА ДЗЕНДЗЕЛІВСЬКОГО

      17 лютого виповнилося 100 років з Дня народження Йосипа Олексійовича Дзендзелівського – відомого українського дослідника історії української мови, української і слов’янської діалектології, лексиколога, лексикографа, лінгвогеографа, члена НТШ, автора багатьох підручників і посібників для студентів філологічних факультетів.

      Учасники Студентського наукового товариства імені Агатангела Кримського (керівник – доц. Ганна Григорівна Березовська) на своєму засіданні мали можливість ознайомитися з науковими працями Йосипа Дзензелівського, що стали орієнтиром для науковців Східноподільського лінгвокраєзнавчого центру: у фіксації діалектного матеріалу для Лексичного атласу української мови (Програма для збирання матеріалу до ЛАУМ), в укладанні регіональних тематичних атласів (Г. Березовська, Т. Тищенко, Л. Поліщук, О. Оскирко), регіональних словників  (Г. Березовська «Словник назв одягу та взуття….», Т. Тищенко «Лексика бджільництва….», «Східноподільський родильний обряд…»), у вивченні загальноукраїнського та загальнослов’янського контексту лексики східноподільських говірок.

      Крім того, студенти презентували  власні матеріали, зібрані за програмою Й. О. Дзендзелівського, яку адаптувала Т. Тищенко для збору матеріалу в східноподільських говірках, до проєкту  «Східноподільська хустка: особливості номінації».

      Продовження ідей Й. О. Дзензелівського – найкраще пошанування науковця.

      Довідка

      Йосип Олексійович Дзендзелівський (1921 – 2008) народився в селі Мазурове Кривоозерського району Одеської (тепер Миколаївської) області в селянській сім’ї. Початкову освіту здобув у рідному селі, потім учився у містечку Саврань та в Кривому Озері. Випускник Одеського державного університету, після завершення аспірантури якого працював в Ужгородському державному університеті. Засновник ужгородської діалектологічної школи.

      Фахівець з історії української мови, української і слов’янської діалектології, лексикології, лексикографії та лінгвогеографії. Найважливіша праця – тритомний «Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області України» (Ужгород, т. 1 – 1958 р., т. 2 – 1960 р., т. 3 – 1993 р. ), що включає 517 лінгвокарт та 5578 лексем, зібраних у 212 населених пунктах Закарпаття; у 1965 р. висунув ідею створення багатотомного Лексичного атласу української мови (ЛАУМ); уклав спеціальну «Програму для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови» (К., 1984; 2-е вид. – 1987 р.).

      У галузі діалектології: праця «К вопросу о времени расселения восточных славян на южных склонах Украинских Карпат» (М., 1964), 2 діалектологічні словники, внутрішня класифікація закарпатських говорів, різноаспектний аналіз лексики українських говорів Закарпаття, 15 діалектологічних питальників, анкет і програм для збирання діалектологічних матеріалів та ін. У соціолінгвістиці: описав ряд арґотичних систем української мови (арґо кожухарів, лірників, кравців на Волині, арґо дротарів на Спишу (Словаччина), жаргон шахтарів Макіївки на Донбасі, бурсацько-семінарський жаргон, жаргон пастухів. Монографія «Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі» (К.,1969), присвячена дослідженню мовної інтерференції (взаємозв’язкам української, польської та словацької мов).

      Значним є внесок ученого в розвиток української та слов’янської лінгвогеографії. Й.О. Дзендзелівський ще на початку 60-х рр. XX ст. розробив теорію і практику регіональних лінгвістичних атласів, зокрема принципи картографування, визначив їх завдання, показав явища української мови у просторі й часі, у зв’язку з історією народу. Учений уклав один із перших регіональних атласів української мови; у 1965 р. висунув ідею створення багатотомного Лексичного атласу української мови (ЛАУМ); уклав спеціальну «Програму для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови» (К., 1984; 2-е вид. – 1987).

      Підручники й посібники Й.О. Дзендзелівського для студентів ВНЗ набули загальноукраїнського визнання і використання. Це передусім програма з курсу «Українська діалектологія», написана у співавторстві з С.П. Бевзенком, чинна від 1972 р., підручники «Конспект лекцій з курсу української діалектології. Ч.I. Фонетика)» (Ужгород, 1965), «Конспект лекцій з курсу україн ської діалектології. (Вступні розділи)» (Ужгород, 1965), «Програма для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови», за якою з 1984 р. й дотепер проходять навчальну діалектологічну практику студенти ВНЗ України.

      Чимало розвідок присвятив професійній лексиці, до якої оформляв відповідні словники, як-от: праці з народної метрології, сільськогосподарської лексики, лексики спорідненості, свояцтва і сімейного побуту, млинарської лексики, ткацької лексики, лексики молочних продуктів, народної ветеринарії тощо.

      Нові сторінки вписав учений і в дослідження історії української мови та історії українського мовознавства. Він створив низку розвідок про українських учених: О. Павловського, І. Панькевича, А. Кримського, В. Гнатюка, О. Потебню, І. Вагилевича, А. Коцака, М. Руберовського, І. Огієнка, М. Павлюка, Н. Малечу, Ф. Жилка, В. Латту та ін. Учений виявив в архівах і опублікував значну джерелознавчу базу: а) діалектний словник Я. Головацького; б) першу граматику церковнослов’янської мови на Закарпатті, створену в др. половині ХVIII ст. Арсенієм Коцаком; в) рукописний польсько-церковнослов’янсько-український словник Т. Витвицького 1849 р.; г) частину спадщини проф. І. Зілинського; ґ) рукописний словник Василя Довговича; книгу під назвою «Василь Довгович – зачинатель досліджень угор ськоукраїнських та угорсько-російських лексичних сходжень» (Ужгород, 2003), серед авторів – Й. Дзендзелівський, Ю. Сак, Я. Штернберг; д) багате листування українських учених; е) рукописний словник буковинських діалектизмів Ю.Федьковича; є) перекладний українсько-польський фразеологічний словник І. Вагилевича 1843 р. та ін.

      У науковому доробку вченого вагоме місце займають праці, що стосуються історії літературної мови та історії мовознавства в Закарпатті (увагу дослідника привернули А. Коцак, В. Довгович, Ю. Венелін-Ґуца, М. Лучкай, О. Духнович, В. Ґренджа-Донський, І. Панькевич, І. Гарайда, Ю. Гойда; Підкарпатське общество наук (ПОН), яке діяло в Ужгороді в 1941 – 1944 рр.). Учений створив низку статей про визначного лексикографа краю М. Грицака, опублікував у 1997 р. його рукописний латинсько-український словник номенклатури грибів Закарпаття. Цінний внесок зроблено в галузь славістики: відшукано й опубліковано джерелознавчі матеріали з історії славістики (зокрема епістолярії вченихславістів, рукописний словник Т.Витвицького 1849 р.). Частина закордонних публікацій професора стала доступнішою для читачів України у зв’язку з виходом у Львові об’ємного Збірника праць «Українське і слов’янське мовознавство» (1996 р.).

      Усеслов’янське визнання принесла вченому його міжнародна діяльність. Із середини 60-их років XX ст. розпочалася різноаспектна робота Й.О. Дзендзелівського у створенні «Загальнослов’янського лінгвістичного атласу» (ЗЛА) – був членом Комісії ЗЛА при Міжнародному комітеті славістів, співголовою лексико-словотворчої секції постійної робочої групи ЗЛА, членом редколегії ЗЛА, підготував ряд карт, написав низку досліджень, у яких використано матеріали з усіх слов’янських мов.

      Й.О. Дзендзелівський – учасник Міжнародних славістичних з’їздів у Софії (1963), Празі (1968), Варшаві (1970), Києві (1983), Міжнародних конгресів українців у Києві (1991), Львові (1993), Харкові (1996). Численні публікації вченого у багатьох країнах світу, виступи на міжнародних наукових форумах, широкі зв’язки зі вченими різних країн — усе це зміцнювало світовий контекст і авторитет української науки.

      Із перших днів відновлення роботи Наукового товариства імені Т.Шевченка у Львові (1989) проф. Й.О. Дзендзелівський брав у ньому найактивнішу участь. Він був дійсним членом НТШ (з 1992 р.), ініціатором і засновником осередку НТШ на Закарпатті, систематично друкував свої праці у «Записках НТШ».

      Він підготував 21 кандидата наук, 5 з яких стали докторами наук, професорами. Наукові кадри плекав не тільки для Ужгородського університету, але й для інших ВНЗ України та закордону .

       

       

      17.02.2021

      Переглядів 345