Перші кроки в професію

Сьогодні в житті людини і суспільства відбуваються суттєві зміни. Розширюються обрії пізнання, відбуваються дивовижні наукові відкриття. Для здобувачів вищої освіти факультету української філології ОС «Бакалавр» певні відкриття відбуваються у процесі педагогічної практики. Особливістю її стало те, що заклади загальної середньої освіти працюють у різних формах, зважаючи на епідеміологічні умови регіонів України.

Під час педагогічної практики студенти виконують функції вчителя української мови та літератури, вчителя зарубіжної літератури та класного керівника. Шкільні уроки, у якій би формі вони не проводились, певною мірою є цеглинками, за допомогою яких будується духовно-естетичний світ юнацтва.

Учитель літератури скеровує напрямок руху, супроводжує учня в його мандрах по літературних світах. Саме вчитель літератури плекає в учнів інтерес до художнього твору, який має не згаснути протягом усього життя. Саме вчитель літератури розвиває вміння бачити світ в яскравих образах, формує естетичні смаки. А сам, будучи практикантом, робить перші, можливо, не зовсім упевнені кроки в професію.

Додають упевненості здобувачам вищої освіти їхні групові керівники з педагогічної практики. У нинішніх умовах, щоправда, їхнє спілкування є дистанційним, але кожен знаходить вихід і комунікує відповідно до умов, що склалися.

Під керівництвом кандидата педагогічних наук, доцента кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Л.П. Пархети працюють на практиці студенти 43 групи Лілія Пивовар, Інна Сивак, Назарій Тихонюк, Тетяна Чернявська та Віка Архіпова. Студенти проходять практику в школах Черкаської, Одеської та Кіровоградської областей. Про свої сумніви, пошуки, здобутки і тривоги повідомляють учителям-наставникам та груповому керівникові.

Лілія Пивовар перебуває на практиці у школі, яку сама колись закінчила. Вона поділилася своїми враженнями від практики.

На фото колишня чоловіча гімназія, яку збудували ще в 1875 році. Сьогодні це ліцей №1, гордість і окраса міста Ананьєва, архітектурна пам’ятка Одещини. Саме сюди я прийшла на практику.

Школа тепло зустріла свою ученицю. Приємно усвідомлювати, що мене пам’ятають і чекають, приємно відчувати себе частинкою того самого педагогічного колективу, який колись дав мені безцінні знання. Марія Валентинівна Левинська, мій учитель української мови та літератури, завжди поряд, в усьому допомагає, дає слушні поради, розвіює сумніви й надихає. Це взірець, до якого я прагну! Семикласники кожного ранку привітно усміхаються. Працюється з ними легко й невимушено.

Другий тиждень практики позаду. Вкотре переконуюся, що бути вчителем – праця нелегка. Писати конспекти до ночі, ламати голову над новими вправами, щоб зацікавити учнів, влаштовувати різні заходи, шукати відповіді на нескінченні питання спраглих до знань, хвилюватися перед кожним заняттям… Чи дійсно воно того варте? Однак сумніви вмить зникають, коли бачиш усміхнені обличчя, сяючі очі дітей, коли чуєш їхній радісний щебет.

Попереду ще багато уроків, нових викликів і завдань. Але це не лякає. Вірю, що в майбутньому вдасться стати справжнім педагогом. А практика – це перші кроки  до успіху, які я вже роблю…