Поділитися новиною
З нагоди святкування Дня рідної мови на факультеті української філології професор О. Ю. Зелінська провела лекцію «Глибини рідної мови: світ дитини і дитинства в українській мові».
Зелінська О.Ю. нагадала всім відомі слова про рідну мову Панаса Мирного: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давне життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування». На лекції було розкрито, чим зумовлені назви дітей в українській мові, які уявлення українців про дитину, її потреби, її психоемоційний світ криються за звичними для нас назвами.
Матеріал, викладений на лекції, надзвичайно корисний саме для майбутніх педагогів, бо допомагає зрозуміти порухи дитячої душі, усвідомити самобутність психоемоційного світу дитини.
Лекція знайшла своє продовження в науковій дискусії. Ось окремі думки:
Д. Куян, магістрантка факультету української філології: «Лекція Оксани Юріївни для мене була пізнавальною і поглибила мої знання з історії української мови, зокрема про номінацію дітей, дитячого віку та його періодів у писемних пам’ятках української мови. Мова, як і мистецтво, відображає етапи розвитку суспільства, а через назви дітей, зафіксованих у пам’ятках, можна зрозуміти тогочасне сприйняття дитини як маленького дорослого».
Л. П. Пархета, канд. пед. наук, доц. кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання: «Лекція професора Оксани Зелінської надзвичайно цікава, глибоко наукова, пізнавальна для всіх, як для студентів, так і для викладачів. Усі ми прилучилися до вивчення важливої для педагогів теми. Вона спонукає нас замислитися про основне в педагогічній дії вчителя, про дитину. Учитель, який відданий своєму народові, має високу внутрішню культуру, професіоналізм, здатний сформувати у своїх учнів почуття національної людської гідності засобами рідної мови. Саме тоді можемо вважати, що наші уроки є дитиноцетричними. Дякуємо Оксані Юріївні, що порушила таку важливу тему і показала шляхи її реалізації».
Глибини рідної мови: світ дитини і дитинства в українській мові (до Міжнародного дня рідної мови)
21 лютого у всьому світі відзначають Міжнародний День рідної мови. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 1999 року в Парижі.
З нагоди святкування Дня рідної мови на факультеті української філології професор О. Ю. Зелінська провела лекцію «Глибини рідної мови: світ дитини і дитинства в українській мові».
Зелінська О.Ю. нагадала всім відомі слова про рідну мову Панаса Мирного: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давне життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування». На лекції було розкрито, чим зумовлені назви дітей в українській мові, які уявлення українців про дитину, її потреби, її психоемоційний світ криються за звичними для нас назвами.
Матеріал, викладений на лекції, надзвичайно корисний саме для майбутніх педагогів, бо допомагає зрозуміти порухи дитячої душі, усвідомити самобутність психоемоційного світу дитини.
Лекція знайшла своє продовження в науковій дискусії. Ось окремі думки:
Д. Куян, магістрантка факультету української філології: «Лекція Оксани Юріївни для мене була пізнавальною і поглибила мої знання з історії української мови, зокрема про номінацію дітей, дитячого віку та його періодів у писемних пам’ятках української мови. Мова, як і мистецтво, відображає етапи розвитку суспільства, а через назви дітей, зафіксованих у пам’ятках, можна зрозуміти тогочасне сприйняття дитини як маленького дорослого».
Л. П. Пархета, канд. пед. наук, доц. кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання: «Лекція професора Оксани Зелінської надзвичайно цікава, глибоко наукова, пізнавальна для всіх, як для студентів, так і для викладачів. Усі ми прилучилися до вивчення важливої для педагогів теми. Вона спонукає нас замислитися про основне в педагогічній дії вчителя, про дитину. Учитель, який відданий своєму народові, має високу внутрішню культуру, професіоналізм, здатний сформувати у своїх учнів почуття національної людської гідності засобами рідної мови. Саме тоді можемо вважати, що наші уроки є дитиноцетричними. Дякуємо Оксані Юріївні, що порушила таку важливу тему і показала шляхи її реалізації».
Переглядів 147
