Поділитися новиною

За її словами, «вже тільки заради цих винесених в заголовок рядків про вербові котики і їхні мокрі лапки, варто було б видавати цю збірку. А таких рядків, таких чудових несподіваних і прекрасних образів в Аліниній поезії – чимало. Тут ніч – віртуозниця (вона ж і Мавка), Осінь – Кармеліта (вона ж і Баба, якщо треба: а чом би ні?), весни – кульгаві (вони ж і п’янкі), зорі – примружені (вони ж і як полова)…

Дощі тут, як ви вже зрозуміли з назви, «пелехаті» (і не тільки, звісно).

Зрештою, видобувати з забуття якісь дуже давні «просторічні» слівця і давати їм нове життя – це ще один Алінин талант. Це додає її текстам дуже милої й дуже живої «непричесаності»…»

Хто ж вона, ця юна талановита авторка?

Це – Аліна Гончар (Колісник), яка 2021 року закінчила філологічний факультет Уманського педагогічного університету імені Павла Тичини.

Цю свою першу поетичну збірку Аліна омріювала й готувала давно, виважувала у ній кожне слово, добирала (з допомогою Марини Степанівни) до неї тільки найкращі свої тексти.

А малюнки й обкладинку спеціально для книжки виконала художниця Оксана Музиченко.

Як зазначено в анотації, «наповнена любов’ю, світлом (і темрявою також, чому ні), живими оригінальними образами, щирістю й безпосередністю, збірка, мов квітка, розкривається і тягнеться до свого читача».

Тож – зустрічаймо цю квітку! Уже скоро-скоро вона випурхне з друкарні й порадує своїх читачів!!!

 

" data-title="Готується до друку книжка нашої випускниці (З новин університетського літоб’єднання імені Миколи Бажана)">

Готується до друку книжка нашої випускниці (З новин університетського літоб’єднання імені Миколи Бажана)

«Вмочили котики вербові лапки в воду» – так назвала свою передмову до цієї поетичної збірки членкиня Національної спілки письменників України, доцентка кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Марина Павленко.

За її словами, «вже тільки заради цих винесених в заголовок рядків про вербові котики і їхні мокрі лапки, варто було б видавати цю збірку. А таких рядків, таких чудових несподіваних і прекрасних образів в Аліниній поезії – чимало. Тут ніч – віртуозниця (вона ж і Мавка), Осінь – Кармеліта (вона ж і Баба, якщо треба: а чом би ні?), весни – кульгаві (вони ж і п’янкі), зорі – примружені (вони ж і як полова)…

Дощі тут, як ви вже зрозуміли з назви, «пелехаті» (і не тільки, звісно).

Зрештою, видобувати з забуття якісь дуже давні «просторічні» слівця і давати їм нове життя – це ще один Алінин талант. Це додає її текстам дуже милої й дуже живої «непричесаності»…»

Хто ж вона, ця юна талановита авторка?

Це – Аліна Гончар (Колісник), яка 2021 року закінчила філологічний факультет Уманського педагогічного університету імені Павла Тичини.

Цю свою першу поетичну збірку Аліна омріювала й готувала давно, виважувала у ній кожне слово, добирала (з допомогою Марини Степанівни) до неї тільки найкращі свої тексти.

А малюнки й обкладинку спеціально для книжки виконала художниця Оксана Музиченко.

Як зазначено в анотації, «наповнена любов’ю, світлом (і темрявою також, чому ні), живими оригінальними образами, щирістю й безпосередністю, збірка, мов квітка, розкривається і тягнеться до свого читача».

Тож – зустрічаймо цю квітку! Уже скоро-скоро вона випурхне з друкарні й порадує своїх читачів!!!