Дякую, ваше повідомлення відправлено!

Виникла помилка. Спробуйте ще раз!

Зв`язок з адміністратором


    Скринька довіри


      Факультет філології та журналістики

      Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

      Друк Друк
      Поділитися новиною
      Лінгвістичне прогнозування

      Для культури мовлення особливо важливими є такі напрями, як 1) проблема літературної мовної норми, її теоретична та культорологічна інтерепретація; 2) регулятивний аспект, який передбачає підтримку та захист української мови від негативних та руйнівних впливів.

      Лінгвістична мовна політика має на меті виховання і збагачення індивідуального культурного мовного досвіду кожної людини. Метою мовної політики може бути тільки сама мова. Інакше мова перетворюється лише на засіб, об’єкт досягнення цілей власне політичних, а не культурно-лінгвістичних. Мовна політика є не що інше як керівництво соціальними лінгвістичними потребами, яке базується на точному науковому розумінні справи.

      Роль лінгвістів у мовному будівництві надзвичайно велика. З одного боку, вони створюють підручники з граматики, стилістики, риторики української мови та словники різних типів, які акумулюють культурні, викладацькі та наукові завдання, що склалися на сьогодні. З іншого боку, не менш важлива діяльність лінгвістів у галузі захисту, підтримки та розвитку літературної мови як найвищої форми існування мови в його обробленій поліфункціональній стилістично диференційованій системі.

      Вибір раціональних нормативних ухвал не може базуватися тільки на інтуїції лінгвіста чи простого носія мови у здоровому глузді. Сучасні ортологічні дослідження потребують систематично розроблених прогнозів. Прогнозування порогових величин процесів розвитку норми, що свідчать про її переломні зміни, – ці аспекти аналізу пов’язані з уявленням про продовження в майбутньому тих тенденцій, які склалися в минулому. Нормативно-цільовий прогноз повинен спиратися на встановлену систему активних показників: важливо передбачити можливості їх подальшої взаємодії на загальний перебіг мовного процесу.

      Важливо звернути увагу на відмінність між прогнозом і тенденцією. Функція прогнозування полягає в оцінці конкретних реалізацій процесів, які вивчаються, у недалекому майбутньому. Тоді як тенденція є не що інше, як напрям розвитку подій, що переважає, деякі загальні закономірності еволюції. Величина, що прогнозується, у конкретній формі характеризує результати процесу, що здійснюється в рамках чинної тенденції.

      Існують чотири методи лінгвістичного прогнозу:

      1. Метод історичної аналогії, який базується на встановленні та використанні об’єкта прогнозування з однаковим за своєю природою об’єктом, що передує в історії об’єкту дослідження.
      2. Експертний метод прогнозування, пов’язаний з оцінкою мовних процесів, які відбуваються, професіоналами та експертами-лінгвістами.
      3. Метод, повязаний із прогнозуванням поведінки системних одиниць у тексті (на основі вивчення законів породження тексту).
      4. Метод перспективного прогнозу норми вживання мовних одиниць на основі моделювання часових рядів.

      Лінгвістичний прогноз є важливим орієнтиром у виробленні певних ухвал, тому важливо, щоб у моделі прогнозу були відображені всі основні аспекти досліджуваного процесу.

      Сьогодні Україна потерпає від війни, тому вкрай необхідно уважно і грамотно ставитися до використання багатих ресурсів української мови. Бо мова – теж зброя!

      Кандидат філологічних наук,

      доцент кафедри прикладної лінгвістики

       та журналістики Лариса ЗАДОЯНА

      " data-title="ГОВОРЮ ЯК ДИХАЮ Лінгвістичне прогнозування">

      ГОВОРЮ ЯК ДИХАЮ Лінгвістичне прогнозування

      Лінгвістичне прогнозування

      Для культури мовлення особливо важливими є такі напрями, як 1) проблема літературної мовної норми, її теоретична та культорологічна інтерепретація; 2) регулятивний аспект, який передбачає підтримку та захист української мови від негативних та руйнівних впливів.

      Лінгвістична мовна політика має на меті виховання і збагачення індивідуального культурного мовного досвіду кожної людини. Метою мовної політики може бути тільки сама мова. Інакше мова перетворюється лише на засіб, об’єкт досягнення цілей власне політичних, а не культурно-лінгвістичних. Мовна політика є не що інше як керівництво соціальними лінгвістичними потребами, яке базується на точному науковому розумінні справи.

      Роль лінгвістів у мовному будівництві надзвичайно велика. З одного боку, вони створюють підручники з граматики, стилістики, риторики української мови та словники різних типів, які акумулюють культурні, викладацькі та наукові завдання, що склалися на сьогодні. З іншого боку, не менш важлива діяльність лінгвістів у галузі захисту, підтримки та розвитку літературної мови як найвищої форми існування мови в його обробленій поліфункціональній стилістично диференційованій системі.

      Вибір раціональних нормативних ухвал не може базуватися тільки на інтуїції лінгвіста чи простого носія мови у здоровому глузді. Сучасні ортологічні дослідження потребують систематично розроблених прогнозів. Прогнозування порогових величин процесів розвитку норми, що свідчать про її переломні зміни, – ці аспекти аналізу пов’язані з уявленням про продовження в майбутньому тих тенденцій, які склалися в минулому. Нормативно-цільовий прогноз повинен спиратися на встановлену систему активних показників: важливо передбачити можливості їх подальшої взаємодії на загальний перебіг мовного процесу.

      Важливо звернути увагу на відмінність між прогнозом і тенденцією. Функція прогнозування полягає в оцінці конкретних реалізацій процесів, які вивчаються, у недалекому майбутньому. Тоді як тенденція є не що інше, як напрям розвитку подій, що переважає, деякі загальні закономірності еволюції. Величина, що прогнозується, у конкретній формі характеризує результати процесу, що здійснюється в рамках чинної тенденції.

      Існують чотири методи лінгвістичного прогнозу:

      1. Метод історичної аналогії, який базується на встановленні та використанні об’єкта прогнозування з однаковим за своєю природою об’єктом, що передує в історії об’єкту дослідження.
      2. Експертний метод прогнозування, пов’язаний з оцінкою мовних процесів, які відбуваються, професіоналами та експертами-лінгвістами.
      3. Метод, повязаний із прогнозуванням поведінки системних одиниць у тексті (на основі вивчення законів породження тексту).
      4. Метод перспективного прогнозу норми вживання мовних одиниць на основі моделювання часових рядів.

      Лінгвістичний прогноз є важливим орієнтиром у виробленні певних ухвал, тому важливо, щоб у моделі прогнозу були відображені всі основні аспекти досліджуваного процесу.

      Сьогодні Україна потерпає від війни, тому вкрай необхідно уважно і грамотно ставитися до використання багатих ресурсів української мови. Бо мова – теж зброя!

      Кандидат філологічних наук,

      доцент кафедри прикладної лінгвістики

       та журналістики Лариса ЗАДОЯНА

      18.10.2023

      Переглядів 87