Майстер-клас із писанкарства

«Доки люди будуть писати писанки, доти буде світ», – так кажуть мудрі українці, які зберігають на своїх землях ще дохристиянську традицію писанкарства. Наші предки готували писанки упродовж усієї весни. З часом розписане яйце стало атрибутом Великодня. Писанка у своєму розмаїтті орнаментів та кольорів є надзвичайно досконалим естетичним витвором народу, а також є своєрідною молитвою, яка символічною мовою передає побажання багатства, здоров’я, сили, забезпечує врожай та добробут, принаймні в це вірили наші пращури.

Цьогоріч на факультеті філології та журналістики в черговий раз панувала атмосфера української самобутності. Натхненні великодніми святами,  студенти 22 групи разом з майстринею Наталією Осіпенко творили магію, а саме – писали писанки.

 

Під час українознавчого майстер-класу Наталія Осіпенко зазначила, що писанки різних регіонів України мають свої характерні особливості, що загалом відповідає поширенню орнаментів у вишивці. Зокрема, зорі – так звані «ружі», є характерними і для Уманщини. Це восьмираменна зірка, яку можна побачити на дівочих вишиваних сорочках, рушниках. Наголосила, що писанки мають свою мову, саме вивчення символіки сприяє глибшому розумінню джерел багатьох ритуалів, обрядів, звичаїв, прикмет, народних вірувань.

Далі учасники українознавчого заходу занурилися у сяйносвіт писанкарства, для багатьох студентів це було вперше. Дівчата люб’язно поділилися своїми враженнями.

Ірина Старинщук: «Сьогодні я відвідала майстер-клас з писанкарства. Це було дуже цікаво! Ми дізналися про історію та символи, спробували писати писанки. Дякую нашому викладачеві, яка для нас робить такі цікаві пари!»

Ірина Бондаренко: «Писання писанок – для мене це був перший досвід. Раніше я бачила їх тільки на фотографіях та в музеях, але ніколи не пробувала розписувати яйця сама. Мені дуже сподобався процес писання писанок. Це було не просто цікаво, а й медитативно. Я відчувала себе частиною чогось більшого, адже писанкарство – це давня українська традиція, яка передається з покоління в покоління. Мені найбільше сподобалося наносити візерунки воском. Вірю, що буду передавати цей досвід далі…».

Анна Ільницька: «Сьогодні я відвідала незабутній майстер-клас з писанкарства, який провела наша талановита викладачка Наталія Сергіївна. Майстер-клас був дуже цікавим та інформативним. Майстриня розповідала нам про історію писанкарства, його символіку та техніку нанесення візерунків на яйце. Ми також спробували себе у писанні писанок різними орнаментами та техніками. Майстер-клас був дуже душевним та атмосферним. Ми не лише навчилися писати писанки, але й дізналися багато нового про українські традиції та культуру. Я з впевненістю можу сказати, що хочу ці традиції започаткувати у своїй майбутній сім’ї, адже це одухотворений процес, що зближує та єднає».

Студенти вдячні Ірині Поліщук за надзвичайно смачну та майстерно приготовану домашню пасочку, що зігрівала серця. Цей невеличкий жест у вигляді частування додав майстер-класу атмосфери невимушеності та зробив заняття ще більш приємним і по-домашньому затишним.

Окрема подяка Анастасії Хлистік за сприяння творчому процесу, готовність допомогти та поділитись ресурсами, а саме – воском, що є одним з найнеобхідніших матеріалів для відтворення української традиції писанкарства.

Відтепер красна писанка з ружами прикрашає солом’яного павука у 313 авдиторії (науково-методичному центрі «Дослідження народної вишивки Уманщини»), разом із вишиваними рушниками і сорочками вони є оберегами духовної традиції на факультеті філології та журналістики.

Наталія ОСІПЕНКО