Скринька довіри

Ваше ім'я (обов'язково)

Тема

Ваше повідомлення

uk Українська

Факультет української філології

Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Друк Друк
Поділитися новиною

Сьогодні минає рік, відколи відійшов у Вічність наш Учитель, наш науковий керівник, дорога нам Людина, видатний український мовознавець, визначний лексикограф сучасності, засновник вітчизняної школи етнолінгвістики, почесний професор Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, доктор філологічних наук, професор Віталій Вікторович Жайворонок (07. 11. 1941 – 12. 08. 2019 рр.). У науковому доробку вченого – статті, посібники, монографії, підручники, словники, які вже увійшли до золотої скарбниці української духовної культури. Тривалий час він працював за сумісництвом у нашому університеті на кафедрі української мови та методики її навчання. Його зусиллями для студентів факультету української філології було розроблено курси лекцій та практичних занять з «Українського словникарства», «Етнолінгвістики» та інших дисциплін. Особливо слід сказати про уманську наукову школу В. В. Жайворонка, учнями якої свого часу стали викладачі нашого університету Т. В. Григоренко, О. В. Дуденко, О. С. Комар, О. А. Молодичук,  С. А. Січкар, В. В. Черевченко, О. М. Черевченко. Їхні дисертаційні дослідження – окремі сторінки багатогранної, творчо неповторної особистості Віталія Вікторовича. Нам як учням завжди було цікаво працювати над певною науковою проблемою, адже його система підготовки науковця була націлена на розкриття творчих здібностей, ерудицію та інтелект кожного з нас. Це завжди забезпечувало оригінальний зміст праці та глибину розкриття проблеми. Кожна сторінка нашого дослідження перечитувалися Учителем неодноразово, вносилися необхідні корективи. Він сам жив духом пізнання, дорожив своїми учнями, націлюючи нас на активний творчий пошук та вивчення мовних етноглибин. На захисті дисертаційних досліджень серед членів спеціалізованої вченої ради жодного слова «проти» ніколи не було. Усі ми можемо з гордістю сказати: «Я маю високу честь бути учнем Віталія Вікторовича Жайворонка!». У нашій пам’яті Він залишається  як  дуже Рідна, Світла Людина, справжній Гуманіст, порядний, чесний, інтелігентний, скромний Добродій, з великим серцем, сповненим Любові до своєї Сім’ї, Родини, Справи, Батьківщини, всього Світу.

Спочивайте з Богом, Дорогий Учителю!

" data-title="Світлій пам’яті В. В. Жайворонка">

Світлій пам’яті В. В. Жайворонка

Сьогодні минає рік, відколи відійшов у Вічність наш Учитель, наш науковий керівник, дорога нам Людина, видатний український мовознавець, визначний лексикограф сучасності, засновник вітчизняної школи етнолінгвістики, почесний професор Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, доктор філологічних наук, професор Віталій Вікторович Жайворонок (07. 11. 1941 – 12. 08. 2019 рр.). У науковому доробку вченого – статті, посібники, монографії, підручники, словники, які вже увійшли до золотої скарбниці української духовної культури. Тривалий час він працював за сумісництвом у нашому університеті на кафедрі української мови та методики її навчання. Його зусиллями для студентів факультету української філології було розроблено курси лекцій та практичних занять з «Українського словникарства», «Етнолінгвістики» та інших дисциплін. Особливо слід сказати про уманську наукову школу В. В. Жайворонка, учнями якої свого часу стали викладачі нашого університету Т. В. Григоренко, О. В. Дуденко, О. С. Комар, О. А. Молодичук,  С. А. Січкар, В. В. Черевченко, О. М. Черевченко. Їхні дисертаційні дослідження – окремі сторінки багатогранної, творчо неповторної особистості Віталія Вікторовича. Нам як учням завжди було цікаво працювати над певною науковою проблемою, адже його система підготовки науковця була націлена на розкриття творчих здібностей, ерудицію та інтелект кожного з нас. Це завжди забезпечувало оригінальний зміст праці та глибину розкриття проблеми. Кожна сторінка нашого дослідження перечитувалися Учителем неодноразово, вносилися необхідні корективи. Він сам жив духом пізнання, дорожив своїми учнями, націлюючи нас на активний творчий пошук та вивчення мовних етноглибин. На захисті дисертаційних досліджень серед членів спеціалізованої вченої ради жодного слова «проти» ніколи не було. Усі ми можемо з гордістю сказати: «Я маю високу честь бути учнем Віталія Вікторовича Жайворонка!». У нашій пам’яті Він залишається  як  дуже Рідна, Світла Людина, справжній Гуманіст, порядний, чесний, інтелігентний, скромний Добродій, з великим серцем, сповненим Любові до своєї Сім’ї, Родини, Справи, Батьківщини, всього Світу.

Спочивайте з Богом, Дорогий Учителю!

12.08.2020

Переглядів 26